Проте лише одна голова Цербера була зрізана. Неприступні нетрі Уральських гір, невідомі російським військам, кишіли численними ордами калмиків, киргизів і мандрівних козаків, яких Галичин розігнав, а не винищив; ці нетрі також не були повністю очищені від тих селян і шахтарів, які, як ми бачили, завжди прагнули подихати свіжим повітрям і помститися за свої кривди. На чарівний голос Пугачова вони знову вийшли на поле; і вдруге він з'явився з військом, переможним у всіх напрямках. Оволодівши деякими містами та фортами, побудованими з метою утримання в покорі біженців і шахтарів, він обложив і спалив ч.
Троїця. Проте, побитий генералом де Кельном біля того міста, він знову зник у горах.
Більш схвильований, ніж пригнічений цими невдачами, він вирішив повернути своє багатство всіма можливими засобами. Пугачов втретє спустився з вершини Уралу і задумав сміливу ідею завоювати стародавнє Казанське царство; як обтертий лев, що раптово виривається з лігва, він на крилах погибелі попрямував до Казані; спалюючи, грабуючи та вбиваючи все, що заважало його жахливому прогресу, але в той же час поводився з друзями з великою добротою та щедрістю. Здобувши кілька перемог над кусіянами і побивши мечем усіх у передмісті Казані, він опанував майже всім царством. Все було повністю підкорено, крім цитаделі. Казанський архієпископ покірно прийшов з великими мішками золота до Пугачова; публічно визнав його своїм сувереном і пообіцяв коронувати його та надати величезні скарби, як тільки цитадель здасться. Не тільки останнє, але й широкі маси населення Оренбурга, Казані, ЮФА, всього Сибіру і всієї країни до річки Урал одностайно висловилися за зухвалого самозванця. Пугачов обложив міцну цитадель Казані; і, отримавши інформацію про заховані там скарби, пообіцяв його розграбування своїм загонам і продовжував енергійну облогу. Генерал-майор Павло Потьомкін, родич знаменитого фаворита цариці, не наважувався відкрито воювати з Пугачовим; він навіть не намагався перешкодити підпалу Казані; і, цілком ймовірно, був би взятий ним і загинув би в муках, якби полковник Міхельсон не з'явився в критичний момент, щоб замінити його.