Радзивілл, таким чином раптово позбавлений своїх величезних доходів, був змушений жити в Італії на видобуток своїх діамантів; і коли ці запаси та гроші, позичені ним у його друзів, вичерпалися, він вирушив, щоб отримати деякі розвідувальні дані щодо своїх приватних справ у Польщі; залишивши молоду леді під опікою гувернантки, якій він дав відповідні вказівки стежити за її піклуванням і не допускати, під час його відсутності, до принцеси жодного незнайомця, не знаючи попереднього характеру та принципів принцеси. Не встиг князь Радзивілл повернутись до Польщі, як російський посол заявив, що якщо він передасть княгиню Тараканову російській імператриці, то не тільки всі його володіння повинні бути негайно повернуті йому, а всі його збитки щедро оплачені.
я але щоб князь тим самим забезпечив собі на майбутнє прихильність її імператорської величності, поширену навіть на всіх його родичів і друзів.
У першому спалаху обурення Радзивілл мав намір вимагати від російського посла особистої сатисфакції за його образливу пропозицію; але, керуючись порадою своїх друзів, він письмово відповів з великою гідністю, що, що б не трапилося, і як би він не прагнув отримати прихильність її імператорської величності, він ніколи не зрадить довіри, покладеної на його честь, і ніколи не віддасть княжну Тараканову в руки її ворогів, оскільки такий вчинок заплямує його благородне ім'я вічною ганьбою і принизить його в його власному оцінка. У цьому листі він всю провину звалив на надмірну старанність російського посла; і так добре зіграв на великодушності, почуттях і великодушності цариці, що образливу пропозицію йому ніколи не повторювали; і хоча він не отримав відшкодування за свої втрати, усі його володіння було повернуто йому, а його правителі, раніше заарештовані російськими генералами, звільнені. Російський посол додав також, що якби він, князь, дав йому свою обітницю, як джентльмен, не мати жодних особистих стосунків із згаданою княгинею, не заохочувати в її розумі жодних честолюбних мрій, прямо чи опосередковано, і не листуватися з нею, то він міг би запевнити його, як джентльмена, що її слід залишити непорушною за кордоном. Якби ж трапилося щось протилежне, Радзивілл тим самим спричинив би їй нещастя й розорення. Радзивілл, який від природи мав чудну вдачу, вважаючи будь-яку високопоставлену людину неспроможною порушити своє слово чи підтвердити брехню, і недаремно боявся темних натяків посла щодо долі молодої леді, надіслав їй приватно трохи грошей, які, однак, так і не дійшли до неї; порекомендував її друзям і залишив її відкритою, незахищеною та безпорадною для диявольських пасток, майстерно підготовлених для її захоплення, саме в той час, коли вона потребувала захисту понад усе.