Земля в Україні значно зросла в ціні після заснування Одеського порту; але оскільки дороги погані, а жодна залізниця ще не завершена, цей порт не дав того розширення, яке він міг би надати торгівлі цієї провінції. Дороги України, від природи ґрунту, погані лише під час дощів весни та пізньої осені; в інші сезони вони найпрекрасніші. Дворянство України останнім часом 266 ОПИС запропонували російському уряду побудувати власним коштом кілька хороших спільних доріг, а також залізниці до Чорного моря для полегшення експорту хліба; але цей проект викликав невдоволення імператора Миколи, і від нього відмовилися. В Україні побутує забобонне вірування, що, згідно з пророцтвом Вернигори, головний напад на Росію зробить Україна, а Польщу відновить Україна. Російський уряд, здається, ні в якому разі не схильний сприяти будь-якому починанню, яке могло б надто збільшити доходи українських шляхтичів, полегшити їхні комунікації та дати їм вихід до Чорного моря, звідки вони могли б отримати ресурси та підкріплення в разі війни.
Якщо закоханий у свою країну випадково заблукає серед степів України, коли сонце кидає свою західну славу на рівнини, де кістки стародавніх воїнів перетворилися на порох і напилися крові Бокудо; Україна представить його уяві невизначене щось між любов’ю й ненавистю, між цивілізацією й варварством, між минулим і майбутнім, між темрявою ночі й світлом дня, між поетичною вигадкою й дійсністю, між Європою й Азією, між сучасністю й давниною; народи, імена яких загинули; народи, яких зберегла традиція, — скіфи, гуни, орди Генгіскана, Тамерлана, великих князів литовських, руські вожді, Турки, поляки, козаки, шведи, кусіяни, — промайнуть перед його очима як фантасмагорія на цій кривавій арені, на якій Польща протягом кількох віків відбивала навали варварів, спрямовані особливо проти цивілізованої Європи.
Та тепер Польща, на жаль! лежить ниць, обливається своїми сльозами і стогне в пилу. Вона загине? Ні, вона ще воскресне. Бачу поляка, козака і магометанина в дружніх обіймах. Я бачу сліпуче світло на заході та на сході. Я бачу чудову колиску, що висувається з її уявної гробниці.