Частішою тема заворушень і безладів виникала під час розподілу здобичі або плати, наданої запорозьким козакам від польських королів. Зустрічі, які проводилися з цією метою, називалися szodka, schodka або mala kromada, тобто. д. дрібні збірки; і вони часто закінчувалися бійкою.
Усіх їх розмістили у величезних коморах або дерев’яних бараках. Члени кожної курени їли разом зі своїми отаманами за одним спільним столом, який постачався за загальний рахунок. Їх звичайна їжа складалася з усього, що розраховане на те, щоб зробити людей сильними та бадьорими. Але поза сіткою вони їли все, що їм заманеться, і робили все, що їм заманеться. Вони також мали повну свободу залишити свою громаду, коли забажали; але, перебуваючи в сітчі, вони були зобов'язані дотримуватися його правил і звичаїв. Найдавнішим з усіх їхніх законів, який колись дотримувався з надзвичайною суворістю, був закон про повне виключення жінок із сітчі. Кожну жінку, яка могла там потрапити, забивали камінням до смерті, або, іноді, отримавши сто ударів канцуком, або коротким батогом, до ремінця якого прикріплена свинцева куля, її підвішували за ноги; потім під нею запалили вогонь, так що вона задихнулася димом. Але якщо, як іноді траплялося, на січу прибувала чужа дівчина, цілком невинна, її закопували в землю по шию, за кілька кроків перед нею розпалювали багаття, і в неї стріляли зі значної відстані. Оскільки дим від багаття не давав можливості націлитися на неї, стрілець взагалі встиг її промахнутися; нерідко також задумом. Після трьох пострілів із карабіна її звільнили, не піддавшись подальшим образам, і вивели за межі сідниці. Якщо вона була поранена, то в неї більше не стріляли; але весь курень був скликаний, і героїня, чиї рани тим часом отримали всіляку допомогу й увагу, була відпущена на волю, одержавши тепер ще й привілей обирати собі за чоловіка з-поміж хоробрих запорозьких козаків того, кого вона забажає. Всі козаки січі їй подарували; завдяки чому вона була забезпечена для життя, і вона пішла на пенсію з чоловіком, щоб осісти в Україні. Навіть жінки несли нафту в своїх піратських експедиціях і утримувалися, щоб жити в сітчі. Однак варварського поводження, якого зазнали кілька жінок, було недостатньо, щоб утримати інших від таємного відвідування цих флібустьєрів і від того, щоб задовольнити свої потяги або цікавість, наражатися на всі небезпеки спроби.