Сторінка 269. (d.) — Олександр Іловицький (вимовляється як Іловицький), нинішній льоманський католицький священик вдома, зі своїм братом Едвардом Іловицьким, мав тринадцять ескадронів кавалерії, які були сформовані за два тижні в Україні, під час останнього польського повстання 1831 р.; у них були сильні люди та чудові коні, але не було офіцерів, які б ними керували. Олександр Іловицький був одним із моїх секундантів у дуелі, яку я бився 29 вересня 1833 року з графом Владиславом Платером у Парижі. Едвард Іловіцький, якого зазвичай називають Маршалек (титул у російській Польщі відповідає титулу верховного шерифа графства в Англії), має особливий смак до механіки, кілька років вивчав артилерійське мистецтво у Франції та мав практичні знання, і справді є одним із найкращих артилерійських стрільців, яких я коли-небудь бачив. Деякий час він проживав в Алжирі, де відзначився своєю галантністю і був нагороджений французьким орденом Почесного легіону, а його гостинність, прихильність до Польщі та життєрадісність зробили його загальним улюбленцем. Є також у польській еміграції їхній тезка Микола Іловицький, добрий мовознавець і розумний письменник.
РОДИНА ГРАФА КОРВІНА КРАСИНСЬКА.
Оскільки в моїй брошурі про польську аристократію, опублікованій у 1842 р., я віддав належну справедливість основним польським родинам, але припустився деяких помилок щодо походження моєї власної родини, я пообіцяв особі, знайомій із моїми родичами, виправити ці помилки в будь-якій новій праці, яку я міг би згодом опублікувати. Я вважаю доцільним виконати свою обіцянку зараз у записці; і достовірно описати не лише походження родини Корвіна (польською мовою Корвін) Каасинських згідно з найавтентичнішою інформацією, яку я з того часу почерпнув від кількох авторів; але також згадати всіх тих, хто до нього належить, назвати посади, власниками яких вони є, і більш-менш описати їхні особливості та характер, згідно з моїм безкорисливим спостереженням, хоча я дуже добре знаю, що це може наразити мене на роздратування.
Першим предком родини Корвіна Слеповрона Красинського був римський лицар, який, викликаний іноземним вождем відомого розміру, сили та хоробрості на смертельний двобій з ним, убив його та зняв золотий перстень з його пальця в присутності обох військ. Так як під час бою біля нього був помічений ворон, його з того часу назвали КорАїном (Корвін), що означає ворон (Крук), і яке ім'я він передав своїм нащадкам. Він помер у віці трьох років. З Італії та родина поїхала до Угорщини. Валерій Мессал Корвін завоював цю провінцію для римлян під час правління Тиберія Цезаря. У Далмації та Рагузі все ще є чудові будівлі, публічні документи та історичні спогади, пов’язані з цією родиною.