Сторінка 106. (6).— Барська конфедерація була підписана 29 лютого 1768 року на Поділлі Адамом Красінським, єпископом кам'янецьким, його братом Михайлом, Франциском Потоцьким і Пулавським для захисту римо-католицької релігії та вигнання росіян з Польщі.
Сторінка 111. (c). — Жорстокості, вчинені Гонтою та Залізняком під час релігійного повстання 1768 року, неможливо описати. Був зал в Houmagne, де вони змушували оголених жінок танцювати на підлозі, покритій битим склом. Цих нещасних жінок оточували списами і часто кололи під час гри музики.
Сторінка 112. (с?). — Це речі, про які не можна говорити.
РОЗДІЛ VL- GONTA.
Сторінка 119. (а).— Припинено.
Сторінка 120. — Залізняк обіцяв пощадити всіх на Лисянці, якщо йому відкриють ворота міста. Його губернатор був таким дурнем, що погодився на цю пропозицію, але не встиг він це зробити, як почалася загальна різанина.
Сторінка 126. (6). —Левелель каже, що коли жителі Хумане були вбиті, деякі молоді жінки надзвичайної краси були пощадені, їх облили святою водою через те, що вони змінили своє віросповідання, і віддали їх Хайдаракам. Повсталих селян називали гайдамаками. Лише троє хлопчиків були врятовані випадково; вони закріпилися на даху церкви і знову ПРИМІТКИ.
три дні без їжі; серед них був і брат полковника Лаговського, який став духовною особою.
РОЗДІЛ IX.-КНЯЗИНА ТАРАХАНОВА.
Сторінка 175. (а). — У старому романі під назвою «Les Annales de Leghorn» стверджується, що принцеса Тараханова викликала справжню пристрасть в італійському юнаку в Пізі, який, познайомивши її на вечірці, випадково виявив фатальну пастку, так майстерно приготовлену для її знищення. Під час сумного від'їзду принцеси з Пізи її південний коханець пішов за нею до Легорна, вирішивши врятувати її або загинути під час спроби; але через дивний фатальний випадок, який іноді псує людські цілі, він прибув надто пізно, і коли вона саме сідала на борт російського військового. Якби він прибув хоча б на кілька хвилин раніше, то, ймовірно, врятував би її від долі. Його бачили, як він біжить з надзвичайною швидкістю до берега моря, плачучи й жестикулюючи, і його прийняли за божевільного. Опитуваний у цій спробі врятувати принцесу, він упав без сенсу на землю, охоплений хвилюванням і відчаєм. Цей анекдот, дещо змінений лише в деталях, далі розповіли мені кілька осіб; отже, я змушений повірити в це на основі фактів.