Голова четвертого відділення — автор, політемігрант з 1831 р.; має двох молодших братів, а саме: Болеслава, який розлучився з дружиною емігранта полковника Бреанського, якого особливо плекав князь Чарторийський; і Вінсент, одружений на міс Євстахії Свєнтославській. Перший отримав чудову освіту і успадкував основну частину майна нашого дядька (Іслдора), покійного польського міністра військового відомства. Мешкає в Ланікофі. Другий, чия освіта була занедбана, живе в Семеніце. Обидва тихі, легкі вдачі, люблять сільське життя, не захоплюючись стрільбою. Перший брав участь у минулій війні, а другий ні. Дітей у колишньої немає. Другий благословенний чотирма з них. Наша єдина сестра Адела, одружена з покійним генералом Малецьким, проживає в Збоженні. Вона володіє сімома мовами. У неї є дочка.
Родина графа Корвіна Красінського складається з трьох поколінь. Голова першого - це генерал, про якого йдеться; і до вищеназваного покоління, крім нього, належать Петро, Леопольд і Август Красінські.
Автор є головою другого покоління, до якого входять Станіслав, Сигізмунд, Болеслав, Карл, Вінсент і Адам Красінські. Юний син Августа Красінського є головою третього покоління, і воно складається з двох синів Сигізмунда, дітей Станіслава та дітей брата автора Вінсента. Усі вищеназвані Корвін-Слеповрон Красінські, що належать до чотирьох гілок і трьох поколінь цього роду, є римо-католиками, хоча аж ніяк не фанатиками. Кожен з них має титул графа в реєстрації свого народження, і їхні батьки заплатили дещо за легалізацію свого титулу після поділу Польщі, але оскільки цей титул не був польським, вони його не дуже поважали і рідко згадували, хіба що в адресі листа. Зазвичай їх називали християнськими іменами та прізвищами. Покійний імператор Наполеон, однак, бажаючи винагородити подвиги генерала графа Вінсента Красінського та його непохитну вірність своїй імператорській особі, створив його також графом Французької імперії; але цей титул (яким він дуже пишається і який визнаний російським імператором) обмежується самим генералом, його сином і онуками. Далі можна зауважити, що покійний імператор Олександр, як король Польщі, не тільки підтвердив володіння генерала землями, тимчасово наданими йому в Польщі Каполеоном, як спадщину, але, як кажуть, бажав присвоїти йому титул князя, який шанував генерала, вважаючи, що він не мав належної можливості заслужити, благав його імператорської величності дозволу відмовитися.