Головою третьої гілки є граф Станіслав Красінський зі своїми братами Во Карлом і Адамом. Зараз йому близько тридцяти семи років, шість футів на зріст, пропорційно кремезний, має темне волосся, горіхові очі і гарний чоловік; тримав комісію в польському війську в останній війні з Росією, 1831 р.; відзначився своєю хоробрістю, сміливо атакував великий квадрат ілюсійської піхоти з половиною ескадрону кавалерії та отримав шістнадцять поранень багнетом; книга, підкладена під пальто, врятувала йому життя. Одружився після війни. Принцеса Лаблоновська, дама з високими знаннями та привітною вдачею, і має від неї кількох дочок; вони дуже задоволені один одним. Він має сильний здоровий глузд, багато такту (його легко тримати за багатство), він є людиною, яка дотримується відомих принципів честі та певної здатності керувати своїми маєтками. Його головні осідки — Зеґже, поблизу Варшави, і Стердиня, на Підляшші, в Руському королівстві Польському; дружина принесла йому також деякі маєтки на польській Україні. Його другий брат, Карл, поступається йому в тілесній силі і мужніх якостях; він одружився з графинею Любінською і, не сказавши з нею жодного слова, через рік після одруження, почувши про якісь чудові картини в Римі, раптово покинув дружину та подався до Італії; і коли вона зі сльозами й голосінням запитала, що з ним сталося, вона знайшла на своєму столі листа, в якому він радив їй не турбувати свій розум і робити під час його відсутності те, що вона вважає за краще для себе, тому що він повинен незабаром повернутися, і він ніколи не переставав любити і поважати її; він фактично повернувся за кілька місяців, і єдиним мотивом його раптового від'їзду було, як кажуть, випробування прихильності його дружини та його любові до образотворчого мистецтва. Його наймолодшому братові, Адаму, приблизно двадцять шість років, він одружений на графині Мицельській (дамі з Галіції, високого походження та шляхетних почуттів) і багато в чому схожий на свого старшого брата Станіслава. Їхні маєтки — Радзєйовице, Красносєльць, палац у Варшаві, маєток у Кракові.
У них є дві люб’язні сестри: одна Мандзя заміжня за графом Казимиром Любінським, а друга Пауліна заміжня за Горським. Їхня мати, вдіюча графиня Йозефа Красінська, чиє дівоче прізвище було графиня Емілія Оссолінська, ще жива, і була видатна не менш своєю великою красою та вірністю своєму чоловікові в найважчих обставинах, ніж своїм життєрадісним духом.