Іншого разу, під час російської кампанії 1812 року, йому було наказано здійснити розвідку з невеликою групою солдатів: він зустрів три батальйони російської піхоти, що просунулися, всупереч порадам його друзів, в межах гарматного пострілу росіян, поодинці, і, бажаючи мужньо виконати свій обов’язок, тихо оглянув їхні лінії. Росіяни дали в нього залп і промахнулися; він вклонився їм і продовжував спостерігати за ними; двічі перезаряджали рушниці й стріляли; ще двічі вклонився і пішов неушкодженим. Але один козацький полковник, маючи чудового коня, так люто кинувся на генерала, що якби один із польських уланів не відбив натиску козака, він, цілком імовірно, убив би X колишнього. Полковник потрапив у полон і плакав, як жінка, коли йому довелося розлучитися з конем; до нього приязно поставився генерал і невдовзі його обміняли, а перед відходом від польських уланів дали йому гаманець із золотом. Козак поклявся більше ніколи не стріляти в поляка, і його загубили з поля зору.
У 1814 році у Франції козаки постійно йшли за французами, і генерал побився об заклад з Лефевром Денуетом, що при першій зустрічі з козаками він не використає шаблі; він виграв ставку і ледве уникнув розстрілу чи полону. На щастя, той самий козацький полковник упізнав його, прийшов йому на допомогу, дав йому чарку коньяку, не дозволяв нікому стріляти в нього, називав хіру своїм другом і майже щодня обмінювався з ним якимись дружніми словами. Цей анекдот, який часто згадував генерал, підтвердив один француз із Шантійї, який був його очевидцем.
Мати генерала (сестра знаменитого графа Чацького, найосвіченішої людини Польщі) нажила величезних багатств і жила на Поділлі. Дехто з її родичів дивився на це багатство, як яструб на куріпку, і так обмовляв його, що вона помітно охолола до свого сина і схилялася скласти заповіт на користь його ворогів. Він був поінформований про пастку, і, почувши, що графиня Р. була безсумнівною фавориткою його матері, і жив з нею, він приїхав до своєї матері на три тижні та приділяв так багато уваги жінці, про яку згадувалося, що вона переконала його матір жити з ним і віддати йому всю готівку, яку вона мала, з невеликим обмеженням. Після цього вона пішла, кажуть, у монастир; це було останнє з його знаменитих завоювань, здійснених у віці сорока п'яти років.