Генерал не займався польським повстанням 1831 р., але й не воював проти своїх земляків; і після тієї нещасливої війни зробив їм багато добра, навіть тим, хто, як відомо, був його ворогом. Ось доказ його доброзичливості та його впливу в цьому відношенні. Нещодавно куський губернатор Кам’янця-Подільського, який мав злобу проти польського джентльмена на ім’я Раціборовський, намагався виманити у нього 2520 фунтів стерлінгів, звинувативши його в причетності до вигаданої змови, а також у зрадницькому листуванні з графинею Кордуле Фредро, австрійської Польщі, доброю, привітною леді. (De domo графині Красінської), яка ніколи не втручається в політику і має чудове сидіння біля Карпатських гір, недалеко від кута австрійського, російського та турецького кордонів. Щоб довести провину нещасного Раціборовського та інших поляків, негідний губернатор склав і видав кілька листів і відповідних відповідей, написаних співчутливим чорнилом. Російська влада вимагала від австрійського уряду видати графиню, але в цьому було відмовлено, хоча деякі з її орендарів були заарештовані та зіткнулися (у Кіофі) з іншими жертвами пекельної хитрості губернаторів. Вони, звичайно, були б засуджені й заслані до Сибіру, але, на їхнє щастя, генерал граф Красинський прибув до Кіофа, прямуючи до своїх маєтків. Почувши, що російський підлеглий (агент губернатора) раніше тинявся в маєтку коїмтеси Фредро з метою збору доказів щодо її листування і т. д., генерал запідозрив якийсь підступ. Тому він не втрачав часу, щоб повідомити про свої підозри графу Бекендорфу (начальнику російської поліції). Результатом втручання генерала було те, що підлеглого було заарештовано, і в першу ніч його ув’язнення повісився — листи було задовільно доведено як підробки — несправедливого губернатора було звільнено — а його передбачувані жертви звільнено.
Генералу графу Красінському близько шістдесяти восьми років. Він середнього зросту, хоча міцної статури, і його риси позначені двома великими шрамами, один поширюється на обличчя, інший на лобі; він відомий стрілець з пістолета, і раніше міг так добре керувати списом, що, оточений кількома австрійцями в битві при Ваграмі в 1809 році, він захищався з нього кілька хвилин, убивши двох і вивівши з ладу деяких з них, не отримавши при цьому жодної травми. Він присвятив Наполеону добре написану брошуру про переваги уланів і використання списа, за що отримав від Наполеона дужку пістолетів і двоствольний гім вартістю 3000 фунтів стерлінгів.