Можна зауважити, що слабкість будь-якого уряду завжди пропорційна кількості шпигунів, які наймаються цим урядом; і ні в одній країні їх так багато, як в Росії. Однак таємна поліція, така грізна в Росії, зазнала невдачі в перевірці частих змов проти уряду — змов, які ще можуть виявитися успішними. Додам тільки, що кожен напад на Росію з Тихого океану або з районів Білого, Каспійського, Чорного і Балтійського морів таїть в собі небезпеку для неї.
На завершення я можу зауважити, що хоча нинішній стан Німеччини та Європи загалом чітко доводить, що комунізм чи соціалізм ніде в моді на континенті (і завдяки генералу Т Cavaignac, майже винищена у Франції); але, в той же час, прогрес деспотизму — такого, як російський — не може бути й мови. Сильна реакція проти ультрадемократичних принципів помітна, а їх помилковість чітко доведена; але нова ера європейської розумної свободи має бути встановлена на основі справжньої дружби між Англією та Францією. Англія не має іншого бажання, крім як бачити Францію великою та могутньою, і ніколи не збиралася втручатися в її внутрішні справи. Ламартін засвідчив себе як мудрого політика щодо Англії, оскільки він добре передбачив наслідки, до яких може призвести невиправдане втручання в загрозу ірландського повстання. Процитувавши свою працю «Поляки в сімнадцятому столітті», я можу лише вигукнути: «Нехай тоді Франція та Англія об’єднають серце і руки; нехай вони погасять кожну іскру дрібного суперництва. Не тоді б Росія підняла свою деспотичну голову, але ці дві нації могли б мати благотворний вплив на цивілізований світ. Плекані та обожнювані всім людським рідом, вони могли б знищити гноблення, знищити тиранію та відновити колишню цілісність нації, яка була розчленована і на деякий час поневолена!»
Див. Clarke, Beauplan, and Lesur, Description de Ukraine, Malte Brun, Chodzko, Siviecki, Staszyc Count Lewis Plater, Bzonczynski Sarnicki, etc. і c.