Опис України

Україна – батьківщина князів Четвертинських, Лаблоновських, Любомирських, Радзивіллів, Сангушків; графів Бобр, Борковський, Браницький, Бжозовський, Ходкєвєз, Естергазі, Дунін, Чацький, Ґіжицький, Грохольський, Комар, Ікрасицький, Мнішек, Монюшко, Мошинський, Морштин, Ледуховський, Олізар, Островський, Орловський, Потоцький, Потуліцький Ржевуський, Собанські, Стецькі, Сулатицькі, Шалайські, Улатовські, Віт, а також із заможних родин Абрамовичів, Балабанів, Баневських, Хоєцьких, Чарковських, Чайковських, Дзержеків, Ґощинських, Ґродецьких, Глебоцьких, Гарабурда, Лармунда, Ларошинських, Турунських, Іловіцьких, Лелець, Іваніцький, Івановський, Карша, Корманський, Маньковський, Орлінський, Оскєрко, Пражмовський, Проскура, Ружицький, Войнаровський, Вишинський, Шашкевич, Урорк, Зубр; але особливо родин князів Лаблоновських, Любомирських, Сангушків та графів Браницьких, Потоцьких і Орловських. Усі ці дворяни володіють величезними маєтками на Україні, живуть у чудових замках, чиї позолочені вежі та сірі лишайникові стіни демонструють свої гігантські розміри серед одноманітності степу; засліплюючи або дивуючи мандрівника, коли вони постають перед його поглядом, відволікаючи його думки від сьогодення в минуле, наповнюючи його свідомість історичними асоціаціями і знову ведучи його вперед до ідеального споглядання майбутнього: того майбутнього, яке змушує серце битися від надії чи туги і яке за своєю непроникною завісою приховує, мабуть, криваво-червоні видіння бійні та рожевий світанок відновлення і слави. У цих шляхетних палацоподібних особняках, прикрашених пишнотою сходу й вишуканістю Європи, знайшла притулок давня польська гостинність; ту гостинність, якої немає рівних у інших місцях, і яку навіть захоплені почуття справжнього патріота навряд чи могли б визначити. Звичаї польських шляхтичів надто відомі, щоб потребувати опису. Вельможі України вибиті своєрідним тисненням. Вони невибагливі, хоча і чудові; витончений, хоча і різкий; і з цими суперечливими якостями вони поєднують неперевершену хоробрість. В їхніх замках, ніби зачарованих, усе, що лестить почуттям, усе, що плекає розум, усе, що зміцнює тіло, знаходить житло; і серед усього цього є щось грандіозне, похмуре й дике, що нав’язується уяві й приковує увагу. Та сама благородна особа, яка чарує своєю розмовою про Руссо, Вольтера чи Байрона; віл, який звільняється на свободу, накаже покарати домашню тварину п’ятдесятьма ударами за незначну провину, без особливих церемоній поводитиметься з домашньою жінкою; і вб’є людину на дуелі за будь-яке незначне порушення етикету. Жодна армія Німеччини чи Франції ніколи не майоріла своїми прапорами на Україні; воно ніколи не було в контакті 254 ОПИС OP з цивілізованою Європою; і, отже, вона зберегла свій примітивний характер. Усе, що осідає в Україні, незабаром стає суттєво українським. Українці щедрі, хоробрі, доброзичливі, вірні, не хитрі та не егоїстичні. Коли чужинець відвідує країну, до нього виявляють усяку ввічливість: якщо він значуща особа, його запрошують до різних замків на своєму шляху, виділяють йому окремі квартири, наказують виконувати його розпорядження двом слугам, козак доглядає за ним, троє коней за його наказом; гаманець із золотом кладуть у його ящик, а його гардероб привертає увагу призначених служниць.