Повстання Пугачова

Гігантські проекти Пугачова досі наче ніщо не зупиняло. Його влада простягалася від Уральських гір до берегів Волги, близько трьох тисяч трьохсот миль. Росіяни, замкнені в деяких містах, очікували бути розгромленими та знищеними в будь-який час постійно зростаючими силами зухвалого самозванця. Війська, надіслані з внутрішніх районів Росії, насилу могли захистити найважливіші військові точки між Казанню і Оренбургом. Облогу Оренбурга супроводжували з великим духом і наполегливістю недисципліновані загони, незнайомі з грізними засобами ведення війни, використовуваними регулярними арміями, незважаючи на мужній опір російського генерала Рейнсдорфа, який марно намагався відбити атаку Пугачова на останнє місто. Генерал Карр отримав наказ взяти на себе командування російською армією і придушити повстання Пугачова. Він їхав поштою з Москви; прибули в околиці Оренбурга; і послав загін регулярних військ проти Пугачова, який облягав те місто; однак він не мав успіху. Одна частина армії Пугачова атакувала і настільки розбила загін, що врятувалося ледве п'ять чоловік.