Повстання Пугачова

Іргіс, що тече в пустелі; і знову з'явившись на березі Лайка за більш сприятливих обставин, прийняв нові способи для просування своїх проектів. Козаки, що носять ім'я тієї річки, — це розсіяні останки давніх мешканців Капшака; цікава суміш росіян, татар, калмиків і кергі. Загалом вони були більш варварськими, ніж їхні західні брати; скоріше язичники, ніж християни, неосвічені, забобонні, ведуть мандрівний спосіб життя, ненавидять культуру ґрунту та живуть головним чином з грабунку, продуктах свого рибальства та розведенні худоби, а також видобувають сіль зі своїх великих боліт. Російський уряд грабував у них, дюйм за дюймом, не тільки величезні масиви родючого ґрунту, яких вони ніколи не торкалися, а й рясні пасовища, якими годували їхні стада в цих холодних і похмурих пустелях. Позбавлені мізерного утримання, яке належало їм за святою вірою добровільних договорів з Росією; несправедливо позбавлені всіх зручностей існування; змушені продати майже за безцінь свої славетні стада звірів і не отримавши відшкодування з Петербурга, де їхніх намісників вважали бунтівниками, вони розійшлися частково по диких місцях до Уральських гір, а частково в інших напрямках. Пристрасно прив'язані до віровчення російських пуритан (Роскольників), до їхніх варварських звичаїв, до їхніх законів, дивно схожих на звичаї запорозьких козаків, вони вперто відкидали всі зміни й реформи, призначені для їхньої цивілізації; вони більше дбали про збереження своєї бороди, ніж про своє життя. Росіяни, згідно з наказом, переданим їм царицею, намагалися перетворити їх із козацьких полків на полки регулярної кавалерії; але вони категорично відмовилися дозволити стригти свої бороди і підняли повстання. Генерал-майор Трауенберг був посланий проти них з кількома регулярними військами; але його побили і вбили разом із їхнім власним отаманом, якого запідозрили в прихильності до росіян. Наближення зими, такої жахливої ​​в цьому кліматі, завадило швидкому придушенню їхнього повстання; але наступної весни російський генерал Фрейман з великою кількістю військ перетнув їхню територію, розгромив їх і взяв штурмом Лайцкай. Віддавши на меч їхніх головних ватажків і вчинивши великі жорстокості, він придушив їхнє повстання і залишив місто на піклування російського полковника, який мав під своїм командуванням значну частину регулярного війська.