Blu42 Media

Повстання Пугачова

сторінка 126/204

Здивований і приголомшений своїм несподіваним успіхом, з гордістю дивлячись на віддані йому численні племена і величезне варварське військо, Пугачов вірив, що він справді є могутнім государем, ім'я якого він узурпував; забув про свої заручини, перестав бути лицеміром, прийняв імператорські знаки відмінності, заснував суд, призначив своїх міністрів, запровадив лицарські ордени та розподілив почесті та гідності серед своїх друзів. В омані своєї зухвалості та перемог він ніколи не визнав би жодного починання, хоч би нерозумним, нездійсненним, ані існування будь-якої перешкоди, яку б не подолала енергія його волі; але він не зміг, через прорахунок, підібрати розсипані діаманти біля своїх ніг, які, за словами Шекспіра, в певний період життя кожної людини знаходяться в його досяжності. Він, безсумнівно, втратив деякі дорогоцінні моменти для дій, якими швидко скористався б і врятував би його, і змінив долю Російської імперії: незабаром він також знехтував засобами, які йому так добре служили; скинув маску і показав себе таким, яким він був насправді. Роздратований і схвильований відчайдушним опором Оренбурга, замість того, щоб приборкати свої пристрасті, він безпідставно віддався всіляким огидним надмірностям і жорстокій жорстокості. У той час була чудова можливість для реалізації його проектів. Внаслідок війни з Туреччиною славетний фельдмаршал Романцоф не зміг послабити свою армію на Дунаї; а Москва була без війська і повна кріпаків, що ненавиділи своїх панів. Усі вони були готові об’єднати серце й руку з Пугачовим, який, безумовно, мав у своєму розпорядженні більше засобів, ніж будь-який інший самозванець у минулі часи, для заснування нової російської династії. Непробачною помилкою або нерозумною політикою він відкрито визнав небезпечний намір винищити російське дворянство; і щоб переконати своїх друзів, що його слова узгоджуються з його діями, він беззастережно наказав стратити всіх дворян, які воювали проти нього, разом з їхніми жінками та дітьми. Добре знаючи також, що Петро III. вільно володів німецькою мовою; і, боячись, що стане відомо, що він не розуміє жодного слова, він скликав до себе всіх німецьких офіцерів, які були взяті в полон його армією, і за заздалегідь узгодженим знаком, який він зробив своїй охороні, усіх їх без пощади віддали на меч.