Повстання Пугачова

Довгий час Пугачов суворо дотримувався обрядів свого прийнятого віровчення (Roskolniki Starowiertzy), припускав їх стриманість і благочестя. Його часто бачили в священичому вбранні, щоб зі смиренням благословляти лютих фанатиків, які постійно стікаються до нього. На його штандартах великими золотими літерами були написані латинські слова Redivivus et ultor (повстав і помстився), девіз, який, часто повторюваний і пояснений, щодня збільшував кількість його партизанів. Щоб стимулювати якомога більше завзяття своїх людей, Пугачов, добре знаючи, що один з їхніх священиків, Фума, був засуджений на втрату правої руки у вогні та на спалення живцем у 1715 році в Москві за наказом Петра Великого за те, що розрубав сокирою образи святих і Богородиці в російській церкві; і був також повідомлений, що той релігійний фанатик коли його викликали до російської влади та духовенства за зречення від віри, був вірний своєму віросповіданню і відрізнявся надзвичайною твердістю; спокійно проповідував проти зловживань російської єресі, а його правиця була спалена дотла; (за що йому поклонялися Роскольники, виставляли безрукотворний образ, а самого зараховували до лику святих); хитрий Пугачов не тільки роздобув собі в якості штандарта образ мученика без руки, якому він публічно виявляв релігійне шанування, але він також знайшов самозванця без руки на ім'я Фума. Цей фанатик, володіючи великою мовністю, прийняв характер нащадка прославленого мученика; щоденно проповідував проти зловживань російської церкви і проти свавілля Катерини; і з таким ефектом, що натовпи людей завжди салютували йому ■Nvith повторювали huzzas, вигукуючи: «Хай живе Фума!» «Хай живе наш улюблений імператор; наш великий цар; наш благодійник, захисник нашої церкви»*' з якимось шаленством. Говорячи про своє воскресіння і помсту, удаваний Петро III відкрито заявив, що, не маючи жодної жаги до влади, він вирішив покласти московську корону на чело великого князя свого сина; і, виконавши цю похвальну дію, провести решту своїх днів на пенсії. Ця удавана безкорисливість, ця покірність і благочестя, це глибоке й добре витримане лицемірство чудово служили його цілям. А тим часом активний, ініціативний, невтомний; завжди готові скористатися всіма можливими перевагами слабкості росіян і неспроможності їхніх генералів; поєднуючи перевагу в інформації, досконале знання країни та своєї чисельності, Пугачов незабаром надихнув свою армію тією сліпою впевненістю у своєму генії, яку Магомет у минулі часи вселив у серця своїх войовничих і завойовницьких послідовників.