Після смерті Лонцького і незадовго до своєї смерті Катерина, здається, дуже любила Момонова; але він закохався в одну з її фрейлін, принцесу Штегербатоф, і мав з нею приватні бесіди. Про це незабаром доповіли імператриці; і одного разу вона, непомітно, зловила його на колінах перед нею. Наступного дня вона запропонувала Момонову одружитися з багатою графинею Брюс, ніби хотіла знати, який вплив на нього зробить така пропозиція. Момоноф, трохи повагавшись, кинувся до ніг імператриці і відкрито зізнався в своєму аташе мент для принцеси. Наступного дня вони повінчалися і вирушили до Москви, наказавши не відвідувати Петербург. Катерина, однак, ніколи не пробачила княжні Штегербатоф за те, що вона позбавила її суспільства Момонова, і таємно планувала нещадну помсту. Момоноф мав необережність розповісти деякі цікаві подробиці свого кохання до імператриці Катерини; і його леді, яка ненавиділа Катерину, негайно оприлюднила їх з легковажністю, яка завдавала шкоди суверену і, як кажуть, посилювала багато речей. Одного разу Момоноф і його дама пішли відпочивати, коли до них у квартиру увійшов московський поліцеймейстер з шістьма чоловіками в жіночому вбранні і письмовим наказом імператриці. Вони схопили балакучу жінку і, повністю знявши з неї нічну одежу, страшенно пошмагали її палицями в присутності її чоловіка, якого вони змусили впасти на коліна під час церемонії. Таке варварське порушення домашнього приватного життя могло статися лише в Росії, і це дає певне уявлення про те, як цією країною керують.
Вибір її імператорської величності не завжди давався освіченим людям. Колись її увагу привернув простий трубач, який швидко став генералом. Наприкінці свого життя імператриця відкинула всяку стриманість і вкоротила собі віку найогиднішими надмірностями. Вона померла 6 листопада 1796 року.
Зазначається, що Катерина розщедрила майже п'ятдесят мільйонів фунтів стерлінгів на свої любовні романи і на століття деморалізувала все російське дворянство.
Деякі юсіанці, однак, відмовилися від місця фаворита, незважаючи на всі істотні переваги, які з цього випливають. Серед них був князь С. Долгорукий.
Такою була жінка, на яку підлі письменники щедро розпускали лестощі; але якщо на троні були жінки, які зганьбили його своїми пороками, то були, як і досі, інші, які є прикладом домашньої чесноти та які були прикрасою свого становища.
Див. Життя Катерини II, 3 т.; Достовірні спогади Катерини II.; Життя Катерини II, Костера; П'єр III. et les Amours de Catherine; Dzieta Niemeevioza та ін.