Ніщо не може звільнити Катерину від її участі в цьому варварському вчинку, однак деякі з її шанувальників можуть частково виправдати її поведінку в цьому питанні: щодо Олексія Орлова (в серці якого, мабуть, притулилися гримуча змія, піна скаженого кота і жовч семи ревнивих фурій), вважаючи, що княгиня Тараканова була сиротою, молодою, красивою, незахищеною, невинною; що вона жодним чином його не образила; що вона його любила; що вона жила з ним кілька місяців як його законна дружина; що вона належала до родини, яка повинна бути дорогою кожному росіянину; вважаючи, що вона цілком довіряла йому; ми повинні розглядати його вчинок як випадок наймерзеннішої та найчорнішої підступності, яка коли-небудь заплямувала совість і честь будь-якої людини.
Див. Histoire de Pierre III., et les Amours secretes de Catherine II.; Життя Катерини II. стор. 61; Життя Катерини II, Костера; Спогади про царювання Катерини II.; і Memoires secretes d'ltalie.