Після прибуття в порт принцесу посадили в човен з чудовими тентами. Багато жінок разом із британським консулом сіли до неї. Другий човен перевіз графа Олексія Орлова та адмірала; і третій, заповнений російськими та британськими офіцерами та матросами, закрив процесію. Човни відчалили від берега в полі зору величезної кількості людей, і флот зустрів їх музичними оркестрами, артилерійськими салютами та повторюваними криками. Коли принцеса підійшла до корабля, на борту якого вона мала йти, і коли запанувала тиша, вона не могла не милуватися прекрасними краєвидами Легорна та далекими вершинами Апенінського хребта, замальованими в потоках багряного світла італійського призахідного сонця. Чудове крісло було спущено з двору, в якому вона сиділа* і була легко піднята на палубу; і вона помітила, що це були особливі почесті, віддані її рангу.
Незабаром Орлоф пішов за нею, благаючи допомогти деяким жінкам; але щойно вона опинилася з ним на борту, на неї одягли наручники. Даремно вона благала жалю свого жорстокого зрадника; даремно вона називала його найніжнішими іменами; марно вона кидалася до його ніг і обмивала їх своїми сльозами. Навіть на її голосіння не відповіли, її спустили в трюм, закули в кайдани, і судно відпливло до Росії. Замішання, вереск жінок і всіх присутніх краще уявити, ніж описати.
Після прибуття до Петербурга молоду жертву зачинили у фортеці, помістили в темну темницю і поводилися з нею з найбільшою жорстокістю і варварством. Що з нею сталося потім, ніколи не було точно відомо, ніхто ніколи не наважувався запитати про неї. Кажуть, одного разу Катерина милувала очі своїми муками. Автор цікавих Memoires Secretes sur I'ltalie розповідає, що молода жертва потонула 10 вересня 1777 року, коли хвилі, рухомі жахливим штормом, піднялися на десять футів вище свого звичайного рівня. Інші стверджують, що нещасна принцеса потрапила у в'язницю від рук ката. Усі погоджуються, що вона померла протягом того ж року.
Жителі Легорна, які побачили, як принцеса вийшла на корабель, незабаром з невимовним жахом почули, що замість грандіозних розваг, які принцеса мала отримати на борту флоту, її закували в кайдани. Великий герцог Тоскани, територія якого була таким ганебним чином порушена, негайно написав до Відня та Петербурга, щоб поскаржитися на образливість; але протести без примусових заходів не приносять користі. Усі британські офіцери на морській російській службі, обурені ганьбою, заподіяною в їхній присутності на княжні Таракановій, повернулися до Англії.
Такою була доля онуки Петра Великого, народженої в шлюбі: єдиним злочином якої було те, що вона викликала ревнощі Катерини II і могла претендувати на російський престол.