Як тільки граф Орлофф отримав від своїх агентів усю необхідну інформацію про молоду російську леді, він відправив до Рима Карло Рібаса, засудженого злочинця, неаполітанця іноземного походження, молодого чоловіка з гарною адресою, чия хвилююча зовнішність, гладкість язика, проникливі манери, у поєднанні з особливою здатністю до інтриг, приховували чорне й підступне серце і зробили його гідним. соратник його сумнозвісних проектів. Виявивши, ніби випадково, помешкання молодої принцеси, Ейбас (який отримав усі необхідні вказівки від Орлофі") представився їй у чудовому мундирі під ім'ям офіцера. Він сказав їй, що наважився відвідати її з єдиного бажання віддати належну шану принцесі, чия доля та нещастя, досягнення та чесноти були дуже цікаві для всі її земляки. Здавалося, він дуже вражений і засмучений станом злиднів, у якому він застав молоду жінку її рангу. Він надав їй певну матеріальну допомогу; благаючи її на колінах прийняти це, оскільки він вважатиме, що вона це вчинить як велику честь, виявлену йому; і оскільки він був цілком запевнений, що вона не забуде його, як тільки повернеться у свою країну та на високе становище в суспільстві, на яке їй давали право її становище та походження. Оскільки його манери й поведінка були надзвичайно шанобливими й водночас стриманими й відстороненими, а тон його голосу був скорботним і ніжним, вона попросила його встати, прийняла його гроші з легким почервонінням, очевидно, вдячна й улещена його поведінкою: і хитрий зрадник незабаром з’явився перед своєю нехитрою й нічого не підозрюючою жертвою у світлі посланця, якого небо послало для її визволення.
Відтепер Рібаса час від часу допускали до суспільства принцеси; і коли він вирішив, що достатньо завоював її довіру, він заявив, що отримав доручення від набагато вищої особи, ніж він сам, повідомити її про запланований візит, пов’язаний з її особистими справами. І коли їй захотілося дізнатися ім’я та подробиці запланованого відвідувача, якийсь час спокушуючи її цікавість, він, мабуть, піддався її благанням і пошепки сказав їй, що граф Олексій Орлов хоче запропонувати доньці Єлизавети трон, який нещодавно посіла її мати. Він сказав, що росіяни незадоволені Катериною; що особливо Орлов ніколи не міг пробачити їй невдячності та тиранії; і що якби молода принцеса прийняла пропозиції та послуги цього генерала й винагородила їх своєю рукою, незабаром відбувся б спалах, який уже дозрів для дій і успіху.