Під час свого перебування в Парижі Рожицький присвятив себе наполегливому вивченню військової справи. В обличчя він вище звичайного зросту; його колір обличчя темний; і його обличчя, глибоко вражене віспою: хоча тепер меридіан життя минуло, йому близько шістдесяти років, і його волосся злегка посивіло, він все ще сильний і активний, і насолоджується чудовим здоров’ям. Ті, хто зараз живе, хто служив під його керівництвом під час війни 1831 року, кажуть, що він майже ніколи не спав; і що коли він був верхи на коні та віддавав накази, у його манері й поведінці було так багато гідності, що він вселяв, окрім обставин свого становища, певне почуття шанобливості до всього, що наближалося до нього.
Рожицький каже, що найкращого офіцера іноді можна побити, але це непростим промах, коли він дозволяє захопити себе зненацька.
Слід зауважити, що більшість польських шляхтичів і польських українських козаків майже від природи мають значний талант до кавалерійської партизанської війни. Однак цей талант не завжди поширюється на піхоту.
B Стосовно індивідуальних подвигів, я, мабуть, був надто розмитим; якщо так, то єдиним моїм виправданням є задоволення, яке я відчуваю, повідомляючи світові про славетні досягнення моїх співвітчизників, коли їх автентичність, як у даному випадку, ґрунтується не на порожніх претензіях потенційних героїв, вихваляних і вицькуваних підлеглими інструментами та хитрими інтриганами, а на фактично здійснених фактах і талантах, доведених і підтверджених безперечний.
Оскільки я щойно побічно згадав славетне ім’я герцога Веллінгтона, ім’я, яке не тільки в нинішній епосі, а й у майбутніх епохах завжди буде дорогим кожному британському серцю і не перестане хвилювати захоплення всього світу, можливо, буде не зайвим навести ескіз про непорозуміння, яке сталося між його сином, маркізом Дору, і нинішнім російським імператором Миколою.
Кілька років тому маркіз Дору відвідав Росію, щоб отримати задоволення від полювання на дикого ведмедя. Коли він повертався з російських володінь, де його прийняли найбільш гостинно, почувши, що в Каліші, що в Західній Польщі, має бути огляд 100 000 російського і прусського спільного війська, він зупинився в тому місті.