Після обіду Дору знову сказав генералу Бекендорфу, що він тепер цілком упевнений, що імператор серйозно на нього розлючений; але що про існування будь-якої ймовірної причини образи з його боку або про те, чому він таким чином викликав невдоволення його імператорської величності, він, маркіз, так само не знав, як і про годину та спосіб своєї смерті.
Бекендорф, помітно збентежений, відповів, що деякий час тому імператору доповіли, що шляхетний маркіз був присутній на бау, даному для допомоги польським біженцям у Лондоні. Що імператор був настільки здивований таким повідомленням, що він спочатку не повірив, що син герцога Веллінгтона міг бути присутнім на такому балу, і що це, мабуть, була помилка; але що звістка про його справжню присутність була згодом офіційно підтверджена його імператорською величністю: тому він подумав, що ця обставина, ймовірно, могла не сподобатися імператору, і що це могло бути справжньою причиною того, що останній не виявив до нього тих знаків доброзичливості, які імператор однаково поширював на всіх поважних іноземців. Після цього пояснення маркіз Дору, на превеликий жаль мешканців Каліша, покинув Польщу та повернувся до Англії.
Залишаючи осторонь першочергову повагу до прав, зумовлену його видатним народженням, слід також пам’ятати, що маркіз був не російським, а британським підданим; і, отже, що він не був зобов’язаний приймати політичні погляди російського самодержця чи брати участь у його імперських антипатіях.
Пам'ятайте, що шляхетний маркіз на той час не був одружений на своїй чудовій і доброчесній дружині; і оскільки він є дворянином, який, безсумнівно, має певну привітність характеру, з приємними манерами, і не мав репутації нечутливого до прекрасної статі, він міг з’явитися на польському балі не з будь-яких політичних мотивів, ворожих Росії, а для того, щоб побачити або свою знайому даму, або якогось зі своїх братів-офіцерів; або, можливо, він мав примху зробити внесок у підтримку тих польських вигнанців, які, воюючи за свою країну, пригноблені понад усі сили, претендували на британську гостинність і були без найменших засобів до існування.
Відтоді імператор ніколи з ним не розмовляв. Здається, однак, що під час останнього візиту імператора Миколи до Англії опосередковано повинно було відбутися якесь примирення, оскільки добре відомий факт, що стараннями маркіза Дору граф Мостовський, поляк, отримав дозвіл повернутися до своєї країни, і був добре прийнятий імператором, який на дамбі потиснув йому руку і привітав його.
М назад до Польщі, де він залишається до цього часу в пригніченні.