Так закінчився цей страшний партизанський отаман, який власною рукою вбив тридцять двох росіян, кілька разів переміг їх у полі і який думав підняти все козацтво на відкрите повстання проти Росії. Щоб скласти певне уявлення про військову здатність Сави, можна зауважити, що за короткий проміжок часу в п’ять місяців, маючи ледве 1800 чоловік, він знищив три російські дивізії, забрав п’ятнадцять гармат, два військових скрині, сто військових возів, вісімдесят офіцерів і деякі штандарти: і все це в період, коли російська армія перебувала в найвищому стані боєздатності та дисципліни.
Його порада конфедератам завжди полягала в тому, що короля Понятовського слід скинути з престолу або вбити без зайвих слів, а Рєпніна та Древича, якщо можливо, схопити живими, щоб їх розтерзати на частини. Останній наказав відрізати праву руку кожному з трьохсот в’язнів-конфедератів, і кажуть, що він сам відрубав руки дев’ятьом із цих нещасних жертв, яких потім провів вулицями Варшави. Сава, як відплату, воїнів цього російського чоловіка-м'ясника без жалю віддав на меч.
Казимир Пулавський, Сава і Заремба, поза всяким сумнівом, були трьома найздібнішими вождями Барської конфедерації. Пулавслд один раз переміг Сауварофа, а в свою чергу двічі зазнав поразки, але знову піднявся грізнішим, ніж будь-коли. Ми щойно згадали про долю Сави.
Заремба, колишній майор армії, жодного разу не був побитий і не заскочений зненацька. Не терплячи жодного вищого командування, він ніколи не міг підпорядкувати свої операції будь-якому комбінованому чи головному плану нападу; отже, він завжди діяв індивідуально або якось на власний рахунок. Пізніше, проте, втративши будь-яку надію на остаточний успіх, він покинув справу Конфедерації, покинув свої війська та перейшов до пруссаків, якими, так і росіянами, він дозволив себе спокусити.
У ході боротьби проти цієї знаменитої Конфедерації росіяни втратили понад 65 000 свого найкращого війська.
Доля головних конфедератів була незвичайна. Красінський, єпископ Каменіцький, завдяки своїй надзвичайній діяльності зумів укласти ворожі договори з Росією, з Туреччиною та Саксонією, і помер природною смертю разом зі своїм братом і Ф. Потоцьким. Старий Пулавський, який був адвокатом князя Чарторийського, несправедливо звинуваченого у державній зраді, помер у кайданах у Константинополі, а перед смертю дав благословення своїм синам, якщо ті не мститимуть за його смерть. Один із його синів був узятий у полон і відправлений до Сибіру, де воював під Пугачовим, другий і його племінник загинули під Ломазами, а Казимир, останній, пішов до Америки і був убитий під Саванною.
В Україні досі збереглося безліч популярних пісень чи балад, які з припустимою точністю згадують не лише трагічну смерть Сави, але й його перемоги над росіянами, його прив’язаність до Польщі та головні подвиги його повного пригод життя. Усі вони несуть, як і характер самого Сави, легко відчутний відбиток тієї упередженості до похмурого, романтичного й темно-таємничого в поезії, яка завжди була характерною рисою мешканців України.
Див. Anarchic de Pologne, E-oulhiere; Les trois Demembremens de Pologne, Ферран; Життя Катерини II.; твори Лелевцла; і Pologne Pittoresque.