Сава

Серед інших сумних наслідків провалу плану дій конфедератів, погано узгодженого іноземним генералом Дюмур’є, який зазнав поразки від Суварова і який виявився настільки згубним у своїх наслідках для конфедерації Бара, Сава, який із самого початку не схвалював розглянуті домовленості, був раптово переслідуваний армією Міти Суварова, що складалася з набагато переважаючих сил і Численний артилерійський потяг був прогнаний в ніч на 25 квітня (1771) між дефіле Шренська. Затиснутий у вузьких межах двох дамб, відважний воїн-партизан зіткнувся й вирішив або померти на місці, або прорізати собі та своїм військам вільний прохід через тіла своїх переслідувачів. Конфлікт був запеклим і відчайдушним з обох сторін і тривав увесь наступний день. Сава неодноразово згуртовував свою кінноту під смертоносним вогнем російських дробів і мушкетів; він п’ять разів поспіль брав, втрачав і знову захоплював фатальну дамбу: і, нарешті, знайшовши бічний прохід до Прясниша, йому вдалося знищити все, що перешкоджало його виходу в цій точці, і піднявся на дах будинку, щоб віддати звідти останні накази своїм уже переможним військам, коли рушничний постріл розтрощив йому ногу. Побоюючись, що цей нещасний випадок може послабити запал його солдатів, він сам пронісся серед них на підстилці, підбадьорюючи їх своєю присутністю та керуючи їхньою останньою атакою. Він справді мав задоволення спостерігати, як росіян побивають і переслідують, але, не маючи змоги більше терпіти дедалі більшу агонію своєї рани, що посилювалася рухом підстилки, він віддав наказ своїм військам продовжувати марш, а самого таємно переправив у глиб сусіднього лісу. Але єврейський хірург, який його обслуговував, дав інформацію про його відступ; його видали російському полковнику Соломону, якого Сава часто перемагав; і який, вражений захопленням, яке він таким чином здійснив, ставився, як кажуть, з усією можливою добротою до нещасного вождя, якому наказав звернути всю увагу. Але Сава, роздратований болем і зневажливий будь-яким зобов’язанням перед росіянином, якого він випадково ніколи не щадив, зірвав пов’язки зі своїх ран, заново розкрив їх і розширив нігтями, наполегливо відмовляючись прийняти запропоновану допомогу. Згодом на нього заволодів Саувароф, який, помстившись за неодноразові збентеження, з якими його заступники стикалися з боку тепер уже безпорадного Сави, вразив його образами, поводився з ним з жорстокістю і, нарешті, роздратований його пихатими відповідями, стратив його.