Під час різанини повстанців багато польських сімей, вигнані зі своїх домівок страхом, тинялися без притулку на рівнинах Молдови. Однак господареві було наказано змусити їх вийти з його провінції. Тоді вони не мали ні притулку, ні притулку, куди б могли піти; але оскільки турки були прихильними до Польщі, їм було запропоновано, щоб вони йшли далі в серце країни, щоб бути далі від спостереження російських агентів. Відповідно вони пішли вглиб провінції, коли росіяни проголосили відновлення спокою в Україні, і запросили їх повернутися, щоб вони могли повернути свої маєтки, щоб запобігти їх потраплянню в руки несанкціонованих окупантів. Це була темна й сумнозвісна пастка, розставлена, щоб упіймати їх; а всі, хто повернувся протягом 1769 року, були вбиті новою бандою вбивць, організованою Тимієнком. Розпад усіх суспільних порядків був загальним по всій Україні. Ніхто, хто, як відомо, підписав Барську конфедерацію, не уникнув знищення. Переслідування, анархія та помста володіли своєю жахливою владою протягом кількох років, і судові страти не припинялися до 1773 року. Неможливо визначити точну кількість тих, хто став жертвою цього жахливого спалаху, страшнішого, мабуть, за будь-який, про який згадує історія.
За кілька місяців Україна перетворилася з квітучого і прекрасного вигляду на величезну пустелю, де «смерть і вогонь разом пожерли здобич перемоги». П'ять міст, шістдесят районів і тисяча сіл були зруйновані; понад двісті тисяч жителів, не враховуючи тих, що були вбиті Тимієнком, загинули. Кількість судових страт досягла шести тисяч; кількість більш ніж достатня, щоб стягнути за собою авторів цієї кровної різанини прокляття нащадків до найвіддаленіших століть. Російські агенти заздалегідь прирікали на ешафот тих, кого вони підбурювали до повстання в святе ім'я релігії, а російська політика пожинала в цій експедиції дві переваги — підкорення України і ослаблення Запоріжжя.
Найчисельніший корпус гайдамаків під керівництвом Залізняка ніколи не перевищував п'ятдесяти тисяч чоловік; але було кілька інших груп під іншими лідерами. У цей час жив на Україні старий козак Вернигора, який своїм впливом і гуманним почуттям часто запобігав пролиття крові. Він навіть передбачив падіння Польщі, але й передбачив її майбутнє відродження. Барська конфедерація таїла в собі більшу небезпеку для Росії, ніж будь-яке інше повстання, спрямоване проти неї.