Ґонта, вдаючись до огидної хитрості, намагаючись відновити продовольство в місті, зумів заволодіти Уманем наприкінці дня, і він так майстерно узгодив свої плани, що сили Залізняка поступово просунулися вперед і захопили найважливіші пости, тоді як мешканці ще вірили, що вони в безпеці. Младанович поспілкувався з Ґонтою, зрада якого тепер стала очевидною, і, щоб спробувати пом’якшити його серце, він провів до нього двох своїх (Гонтиних) синів, які були довірені його опіці. Люди стікалися до церков, у яких відправлялася меса, щоб підготуватися до страшної загибелі, яка тепер здавалася неминучою. Раніше ми бачили, що гарнізон складався з кількох немічних і немічних солдатів. Тому всякий опір був марним. Мешканцям було наказано винести всі свої речі на площі та відкриті місця, викупити свої життя всім майном, яким вони володіли. Ці накази не були до кінця виконані, коли Гонта власноруч убив двох своїх синів. Тоді він наказав, щоб Младановича в його присутності пронизали пиками через його тіло і несли разом солдати. Так загинув Младанович у найжахливіших муках. Мешканців вісімнадцять тисяч було вбито мечем; і хоча більша частина вельмож захищалася з хоробрістю левів, усіх було вбито. Три дні тривали криваві оргії. Кілька молодих дівчат, навернувшись до греко-руської віри, були врятовані, очищені святою водою і призначені жеребом до гайдамаків».
Після цієї жахливої події Гонта, який прийняв командування всіма повстанцями, продовжив справу різанини. Загони війська пограбували Граноф, Топлік, Дашоф, Тульчин, Монастержиську, Гайсин, Босівку та Ладішин, а нижчі старшини несли спустошення аж до Балти, на береги Дністра, на Побережжя і навіть до Туреччини, а також до околиць К'лова. Однак невдовзі деякі загони гайдамаків були повністю винищені Некрасою зі своїми польськими військами. Ґміни Оситна, Кузьміногробла, Субська, Сєнниця та Підвисоке показали себе героїчним опором і незмінною прив’язаністю до своїх панів, які благородно відплачували їм.