Гонта

Через дивний фатальний випадок, однак, Младанович не з’явився з очікуваними паперами. Ґонта, мабуть, недаремно пояснював його відсутність ухиленням з боку палатина щодо дарування сіл. Младанович, який не був чужим для наміреного збагачення Ґонти, міг заздрити втраті хоча б невеликої частини володінь свого хазяїна, і його відданість могла змусити його забути, що інколи найрозумнішою політикою є бути щедрим із зацікавлених мотивів. Не встигли Некрасса та члени депутації попрощатися з Ґонтою з прихильною відповіддю, як Василій, єпископ Чегрінський, греко-російської віри, раптово з’явився в присутності невпевненого вождя — цей духовний діяч був головним організатором повстання, і йому допомагали в його безбожному задумі дві сотні священиків, які тоді санкціонували кровопролиття та вбивство. їхні блюзнірські проповіді по всій Україні. Василь був носієм титулів і подарунків для Ґонти, і гучними обіцянками з боку російської імператриці він намагався схилити його, щоб він виступив проти поляків, приєднався до Залізняка і здав містечко Умань. Він представив йому, що польський король таємно прихильний до повстання, і що його підтверджує це твердження поведінка Бранецького. І все ж усі підступні переконання цього сумнозвісного прелата, здавалося, не змогли відштовхнути Ґонту, який, висловлюючи свою відмову, спирався на щедрість палатина, свого благодійника. При цих словах російський прелат, із сатанинською радістю в його очах, повідомив Гонту, що палатин, якого він досі вважав своїм благодійником, винен у злочинній розмові з його дружиною; і він поклав перед очі Гонти письмові докази правдивості його твердження. Невідомо, і, мабуть, ніколи не стане відомо, чи листи, які він йому показав і які, як вважав Гонта, написані почерком його дружини, були справжніми чи вигаданими. Загальновідомо, що фальшиві копії написання іноді неможливо відрізнити від справжньої копії. Автори розрізняються у своїх твердженнях щодо виробництва листів: ми чули факт, який стверджував багато людей, і читали його у Спогадах полковника Лаговського, який провів частину свого життя в Україні. Прочитавши листи, обличчя Ґонти видавало гнів, що вирував у його серці: внутрішня боротьба не уникла пильного ока хитрого делегата, який ледве встиг оновити свої витончені переконання, як Ґонта виступив проти своєї країни. Козаки під його проводом побраталися з гайдамаками під проводом Залізняка в невеличкому лісі під назвою Грехова-ласік, який прославився цією подією. Коли з’єднання було здійснено, армія повстанців зі своїми вождями сповідалася на цьому місці й отримала відпущення гріхів від греко-російських священиків, одягнених у свої священицькі шати, щоб вести винищувальну війну проти своїх непорочних побратимів.