Залізняк

Другий план придушення повсталих був продиктований такою обставиною. Турки, мабуть, надавши таємну допомогу повстанню, яке черпало свої основні ресурси з України і звідки, з боку шляхти, виходила головна опозиція королю, Рєпнін хитро вдався переконати короля Понятовського, щоб польські війська під проводом Бранецького були виведені з цієї провінції. Після того, як це було зроблено, двісті священиків греко-руського віросповідання на чолі з Василієм, єпископом Чегрінським, священнослужителем здібним, але безприкладної жорстокості, лукавства та лицемірства, були послані на Україну з метою підняти релігійне повстання проти шляхти. У кожній гміні ці підлі емісари таємно розносили вночі великі бочки, наповнені кинджалами, для розправи без різниці всіх, хто не сповідував російської віри. Ці священики-вбивці, не задовольнившись благословенням цих кинджалів, таким чином освятивши їх для жорстокої мети, для якої вони були призначені, дали повне і необмежене прощення від усіх їхніх гріхів тим, хто щедрою рукою мав поширювати за кордоном бійню, пожежу, жалобу та відчай. Запорозьких козаків схиляли до того, щоб вони стали організаторами подібних жахів. Усі монастирі розкольників, які були в Україні, стали багатьма опорними пунктами для повстання, і це тим легше, що країна на той час була позбавлена ​​війська, і оскільки простий народ здебільшого перебував під враженням (так сильно на них працювали священики), що спалах був зроблений згідно з мандатами короля польського. Так само по всій Україні та серед запорозьких козаків були розповсюджені прокламації про те, що союзники Бару, які складалися переважно з дворян, бажають змусити навернути населення до римської церкви або винищити їх без пощади; але імператриця Росії, дотримуючись тих самих релігійних догматів, як і вони, відправить 50 000 чоловік для охорони їхніх свобод проти зазіхань своїх польських панів. Потім підвищила Залізняка до рангу бригадира Малого Запорожжя. Запоріжці на той час номінально жили під протекцією Росії, Туреччини та Польщі, але насправді вони становили окрему касту, підтримували стосунки з іншими козаками та чинили ексцеси, де тільки могли. Кетрін змусила вписати своє ім’я в їхній державний реєстр золотими літерами, і використовувала кожну нагоду, щоб підлеститися їм. Діючи таким чином, вона мала на увазі подвійну мету — послабити Польщу і зменшити кількість тіла, яке вона хотіла знищити. Запоріжці, як із зав’язаними очима, потрапили в розставлену нею пастку, втратили будь-яку пам’ять про свого благодійника Стефана Баторія, забули свою батьківщину, були сліпі до власних інтересів і, здавалося, викреслили зі своєї пам’яті жорстокість Петра Першого та страшні уроки, які вони отримали від цього варварського владики.