Слід зауважити, що в усіх переговорах, які Петро Великий намагався вести чи то з королем Швеції, чи то з турецьким урядом, він завжди просив видати Мазепу, за якого він пропонував великі суми грошей. Але турки, які ніколи не порушували священних законів гостинності, чиї благородні почуття та щедрість загальновизнані, постійно відкидали такі пропозиції. І Карл, лише раз у своєму житті був варваром щодо Паткула, надто гордий, щоб скаржитися, і маючи щедре серце, пов’язане з Мазепою узами спільного нещастя, і судячи людей відповідно до їх справжньої вартості, ніколи не мріяв вчинити такої кривди. Невдовзі, однак, горе, бездіяльність, бездіяльність, змішані, мабуть, із різкими докорами сумління та розчарованими надіями, підірвали Мазепину будову й дух, і він, взявши отруту, помер на вісімдесят першому році життя.
Уважно досліджуючи пригоди Мазепи, ми мусимо визнати, що в них є щось таємниче, дике й романтичне, що не може не зацікавити представниць прекрасної статі й яке так добре було використано палким генієм Байрона.
Не відмовляючись від шани через великі здібності, досягнення та мужні якості Мазепи, ми не можемо, як історик, утриматись від того, щоб не вказати також на його честолюбство, невдячність та злочини, які можуть бути перевищені лише нещастям його ранніх днів. Прикриваючись щирістю й байдужістю, хитрий Мазепа, чиї риси обличчя й слова ніколи не викривали потаємних думок його серця, і чия вдача була скоріше пристосована для формування східного тирана, ніж володаря цивілізованого світу, був досконалим майстром у мистецтві удаваності й ніколи не переставав жертвувати, без будь-яких видимих емоцій, навіть життями своїх найкращих друзів заради задоволення своїх амбіцій. Вільний і непроникливий за своєю природою, зі стриманими звичками, він легко виривав таємниці іншого жартом, усмішкою чи словом. Його поведінка по відношенню до Самойловича, свого благодійника, невинного сина якого він убив; його поведінка по відношенню до Пейлі та багато інших вбивств і злочинів — плями на його пам’яті, які неможливо змити. Він пройшов світом, як порив стогінного вітру в пустелі, і донині український народ береже його пам'ять у своїх народних піснях. Див. Життя Петра Великого, Hist, de Charles XIL par Voltaire, див. Voyage de la Motraye, Poiogne Pittoresque, Ncemcevicz, Lettres de Charles XII., rapportees par Norberg; Рульєр, Anarchic de Poiogne; Леклерк, Пуфендорф, Джон Перрі, Сучасний стан Росії; і Лесур, про козацтво.