Карл XII, побитий, у присутності Понятовського, Мазепи та деяких своїх найвірніших друзів, хворий і винесений на носилках, нарешті з великими труднощами дістався до Дніпра, де було приготовано кілька човнів, щоб перевезти його на інший берег і полегшити його просування до Туреччини. Не встигли Мазепа з королем ускочити в човен, як знялася страшна буря, і люті хвилі з такою люттю нахлинули із заходу, що більшість човнів розбилася, човнярі потонули, і гетьман був змушений для власної безпеки викинути величезні скарби в річку, яка стала водяною могилою для всіх, хто намагався її перепливти.
Останній, болісний і тяжкий шлях, протягом п'яти днів> з мізерними харчами, без води, без притулку, без жодної видимої стежки, через романтичні пустелі могутньої України, Карл XII зі своєю свитою і Мазепа постійно пильнують провідників, щоб вони їх не зрадили, керуючи своїми кроками зірками, поривами стогнучих вітрів і зграями криків. птахи, нарешті в безпеці досягли турецького міста Очаків, де їх найгостинніше прийняв турецький паша.
До Мазепи прибула решта славетних запорозьких козаків під проводом їхньої старшини Городинського, яка перед битвою під Пултавою визнала його перевагу. Вони отримали деякі землі за наказом великого сеньйора біля річки Каменка, і спочатку їм було дозволено керувати собою за своїми власними законами, і знайшли, у своїх нещастях, благодійників у тих самих турках, чию землю вони раніше грабували та грабували стільки разів у своїх походах. Внаслідок великого роздратування росіян розпорошені залишки запорозьких козаків були змушені відступити далі в бік Криму, яким вони завжди керували Мазепою, який залишався за чітким бажанням короля Швеції біля своєї королівської особи в Бендерах. Там постарілий, бадьорий і нещасний гетьман, що пережив стільки надзвичайних подій, довге життя якого більше нагадувало українську казку, ніж дійсність; чиї поради, не дуже оцінені північним героєм, були, можливо, головною причиною його падіння, не раз зачаровували шведського короля своїм плавним красномовством і блискучою розмовою, завжди доречною та пристосованою до найпідлішого розуміння.