Мазепа

Хоча Мазепа залишив Польщу з почуттям помсти і зробив великий внесок у перемоги Петра Великого, здається, він ніколи не втрачав повністю пам’яті про Польщу. У серці своєму він бажав бути самостійним государем, але він ніколи не бажав бути під російським ярмом, і, крім того, був нескінченно вищий, своєю освітою, за генералів руських генералів, які кидали на нього ревниві очі, і він не раз був змушений спокійно підкорятися великим образам з боку свого пихатого пана. Одного разу, коли останній відкрито визнав план або винищити козаків, або схилити їх до такої ж покори, як і своїх російських підданих, Мазепа наважився заперечити; коли Петро Перший, збуджений вином, погрожував покарати його зауваження жорстокою смертю. З того часу гетьман був розсудливіший і пристосовував свою мову, свою поведінку і навіть свій одяг до смаку свого пана; Щоб краще обдурити його і уникнути пильних очей своїх численних ворогів, він удавав раптову хворобу, лягав спати, показував ознаки занепаду життя, часто говорив про Бога, часто сповідався і в своїх зізнаннях не раз натякав священикові на вухо, що його послуги недостатньо великі, щоб відплатити за ласку свого пана, за якого він завжди був готовий пожертвувати своїм життям. Частину свого багатства він заповідав священикам, купував індульгенції, цілував їм руки, виявляючи їм принизливу покору, і, хоч мав міцне здоров’я, виявляв усі ознаки швидкого відходу на той світ. Уві сні він часто вимовляв якісь слова, прихильні до царя, якому все повідомлялося. Тим часом гетьман таємно готував повстання серед козаків; його друзі натякали їм, що цар має намір зробити їх рабами, керувати ними як селянами та вивезти до Сибіру, ​​і що на цей рахунок знайдено безпомилкові документи; що ті, хто був вірний росіянам, були зрадниками; і деякі з них, яких підозрювали в тому, були вміло піддані великій небезпеці в своїх конфліктах з турками і татарами, де вони загинули. Він знайшов спосіб встановити листування з султаном Туреччини в найтаємнішому порядку, а також з Карлом XII. До останнього він висловлював найбільше захоплення і обіцяв приєднатися до нього з усіма його людьми, щоб винищити російський корпус, розпорошений на Україні, за умови, що він може віддати йому князівство Сіверське як князівство, а також титул гетьмана всіх козаків, яких він бажав повернути під польське панування.