Багато особливих обставин, що існували в той період, здавалося, сприяли цьому проекту; між іншим сварка між царем Олексієм і патріархом Никоном, якого він щойно скинув, і недавня смерть його старшого сина і спадкоємця престолу, проти якого, як правило, вважалося, що його батько задумав глибоко вкорінену ненависть. Стенько Разін вирішив звернути ці випадки до відповідальності і підняти козаків та інших забобонних підданих царя на повстання, звернувшись до їхніх почуттів релігійного фанатизму. З цією метою він розповсюдив чутки, що і патріарх, і царевич (спадкоємець), дивом врятувавшись від свого гнобителя, втекли до нього за захистом і помстою за свої кривди. Щоб підтвердити цю чутку, він наказав побудувати дві кори, одну покриту червоним, а іншу чорним оксамитом. У першому розумілося, що прихований царевич-утікач*, а в другому — постраждалий патріарх. Хитрість вдалася на захоплення. З цього моменту Ф Натовп вважав Стенка не інакше, як ангелом-охоронцем релігії та борцем за обурену свободу. Усі фанатики, авантюристи та розбійники, далекі й близькі, стікалися до його прапора, і його армія вже налічувала 100 000 чоловік. За короткий час він залишив Астрахань, де залишив 25 000 свого війська, і просунувся вгору по Волзі, щоб заснувати свою штаб-квартиру в Казані, стародавній столиці татар. По дорозі туди він захопив Саратоф і Самарру, захопивши всі гроші, які міг знайти там, і віддавши всіх жителів Ерусії під меч. Усе козацьке й татарське населення на його шляху, включаючи різні розпорошені та варварські орди, запалені його проголошеннями, на чолі зі своїми відповідними старшинами, виступили за нього. Вся країна, від Астрахані до Нижнього Новограда, була розграбована і розграбована; вельмож убивали, їхніх дружин ганьбили, а їхні оселі підпалювали, поки нарешті Синеберику не вдалося зупинити їхній кровопролитний і спустошливий похід.
Відділ російської армії під наказом Мілофлаского, якому було доручено повернути Астрахань, зустрівся з повсталими, яких розгромив; останні відступили в місто, вирішивши оборонятися до останнього, за наказом Кривого.