Повстання Стеньки Разіна

Але російський двір, отримавши на той час відомості про їхні розбійницькі подвиги, скинув Хілкуфа і наказав астраханському губернатору князю Прозоровському негайно вирушити в погоню за обома вождями; і полювати на них без жалю чи перерви. Знаючи про їхнє місце Тетрати, він замкнув річку у вузьких частинах міцними залізними ланцюгами, і висадив військо в тилах козаків; він так само послав вперед ескадру добре озброєних військових кораблів, укомплектовану своїми найкращими матросами, щоб винищити козаків-піратів. Стенько Разін, таким чином раптово потрапивши, як у пастку — • позбавлений, до того ж, достатньої кількості запасів і амуніції, щоб він міг протриматися на будь-яке продовження, — відправив конфіденційних посланців до князя Прозоровського з пропозиціями здатися та посвятити, як другий Єрмак, свої таланти та решту свого життя на службу цареві, за умови, що він отримає прощення. його минулі повстанські дії. Але в той самий час, коли він робив ці пропозиції, які, як він мав усі підстави передбачати, будуть відхилені, він вживав усіх можливих заходів у своїх силах, щоб або перемогти, або загинути в боротьбі. Чи тому, що Прозоровськой сподівався звернути свою покору на певний рахунок, чи шанси на морську битву з такими досвідченими корсарами, як Разін і його послідовники, так часто переможні, а тепер доведені до відчаю, здавалися йому дещо надто сумнівними; в результаті він прийняв пропозицію останнього підкоритися. Стенко Разін був амністований; і після того, як він поновив свою присягу на вірність цареві, був затверджений у командуванні свого загону козаків, які були розподілені по берегах Дону. Але ще більш дивовижним видається той факт, що цар Олексій жодного разу в продовженні не порушив цієї амністії. Жага помсти, однак, ще вирувала в лоні Стенька Разіна; мертве тіло брата невпинно стояло перед його очима; він відновив свої інтриги; Тепер було помічено, що він демонструє свої багатства, — розтрачує свої гроші своїм друзям і партизанам, яким він конфіденційно дав зрозуміти таємничими натяками, що незабаром він зможе відновити з ними попередній курс прибуткових експедицій. Усіма цими маневрами, поєднаними з їхньою природною нетерплячістю бездіяльного життя та жадобою здобичі, погляди всіх донських козаків поступово були спрямовані на Стенка, який цілком затьмарював вплив Кернеля Яколова, їхнього отамана.