Польські козаки

Першим старшиною або отаманом козаків України, польських козаків або козаків Дніпра (бо вони всі троє належали до цієї конфесії), здається, був Пшецлав Ланцкоронський (вимовляється Pchetslave Lantskoronsqui), староста де Хмільница, польський шляхтич із дуже давнього та знатного роду. Спочатку союз козаків із Польщею (у 1515 р.) був джерелом великого збентеження для останньої, бачачи, що на величезних пасовищах Поділля, які тоді номінально належали Польщі й утворювали ледь більше пустині, турки залишили свої стада худоби, щоб досхочу бродити за річкою Дністер. Роблячи це, вони ще ніколи не відчували жодних перешкод. Козаки ж, спонукані жагою до грабіжництва, без дозволу польського уряду накинулися на своїх беззахисних сусідів, яких оточили з усіх боків, винищили пастухів і захопили їхню худобу. На звістку про це безчинство турки перейшли Дністер, який тоді вважали межею або бар’єром між двома державами, і в свою чергу напали на агресорів. Турки зазнали поразки, але повернулися до атаки, сім разів нападали на Поділля і накидали татар на Польщу. Це було згодом плідне джерело частих і згубних воєн між Туреччиною та Польщею, між козаками й татарами; тоді як їх справжня лінія політики полягала б у тому, щоб усі об’єдналися для взаємної самооборони проти їхнього спільного ворога росіян.