Тут також можна зауважити, що коли Хмельницький порадив цареві напасти на Польщу, останній, бажаючи водночас зіграти на забобонних почуттях простих людей і підтвердити своє все ще коливається рішення якимось сприятливим знаком, наказав привести перед собою пару диких биків; одна з них носила назву Польща, інша — Московія: більша й могутніша з двох була чемпіоном Євсії. Тоді биків пускали один на одного: якщо польського бика розчавить супротивник, то Олексія мали вважати виконавцем наказу згори. Спочатку переважна активність польського бика дала йому деяку перевагу над його більш важким нападником, і він парирував атаку російського бика; але останній, розлючений опором, подвоїв свої зусилля і завдяки своїй непереборній силі скинув першого, і вже було мало бути проголошено переможцем, коли раптом польський бик, якого всі вважали майже мертвим, знову піднявся на ноги, кинувся з нестримною люттю на свого противника, вп’явся рогами в його фланг і розтягнув його неживим на арені. Ця обставина, описана кількома письменниками, справила таке враження на Олексія, що виникла необхідність привести в дію інтриги придворних і навіть самого митрополита, щоб змусити його вторгнутися до Польщі. Щодо козаків, які, природно, були забобонною расою, то для них це було безпомилковим прогнозом остаточної перемоги, якої колись мусить здобути Польща над Росією. Оскільки Хмельницький не мав права розпоряджатися Україною, почалася війна з Росією, і після великого кровопролиття та програшу козаками кількох битв частина України була повернута Польщі.
Хоча, згідно з Переяславською конвенцією між царем і Хмельницьким, останній отримав у володіння Російську Україну, як вотчину Московії, але від імені козаків, яких, як своїх ставлеників, він виділив у вид окремої нації, вони насправді були набагато менш незалежними, ніж вони були раніше, перебуваючи під владою Польщі. Росіяни уособлювали саму деспотію; у козаків, навпаки, сутність свободи: їхні звичаї, їхній характер, їхній магдебурзький кодекс, за яким здійснювався їхній уряд, усе це викликало гнів перед росіянами.