Польські козаки

Ворожі сили складалися з 350 000 чоловік: їх чисельність губилася вдалині і була схожа на живі хвилі, що кидалися туди-сюди на схвильованій поверхні океану, розірваного бурею. Козаки, що стояли проти лівого крила польської армії, були змішані з турецькими військами. Кілька рядів колісниць, міцно з’єднаних між собою залізними ланцюгами, які називаються табором, і захищалися обраними людьми, утворювали їхній центр; на обох крилах і на всіх сусідніх висотах стояли численні татарські ескадрони, розташовані у вигляді півмісяця або одного півмісяця. Туман щойно розвіявся, і промені яскравого сонця відкрили взаємному погляду дві армії, здивовані й нерухомі, що стояли одна перед одною. З часів Тимур-Ленха ніколи не було такого за важливістю та масштабом. Через кілька секунд глибокої та урочистої тиші сорок вісім одиниць польової артилерії під командуванням Пжиємського відкрили смертельний вогонь; ряди ворога від розряду помітно порідшали, і все польське військо кинулося на козаків, які були головним об’єктом нападу; вони, після енергійної оборони, нарешті розбитої люттю польської атаки, сховалися за своїми окутими залізом колісницями, залишивши своїх татарських союзників відкритими для смертоносного вогню артилерії, під яку вони падали цілими ескадронами одночасно. ком■ спонукані повернути собі висоту, з якої вони зійшли, татари спочатку знову згуртувалися, але коли всі навколо хана були або вбиті, або поранені, той вождь поступився: його найкращі ескадрони розсіялися і ближче до ночі кинулися втікати, переслідувані польською кіннотою; залишивши свій табір, свій багаж і своїх полонених, а також величезну здобич, яка вся потрапила до рук поляків-переможців. Хмельницький марно намагався зупинити їхній відступ і з цим поглядом їхав за татарами; але хан, дорікнувши йому в обмані, коли він дав йому неправдиву доповідь про силу польського війська, наказав його заарештувати і навіть погрожував видати його польському королю, якщо той не погодиться відшкодувати йому, ханові, збитки, які він зазнав унаслідок цього, видавши йому половину всієї здобичі, яку козацький ватажок здобув у безпосередньому попередньому поході проти Польща. Відсутність Хмельницького кинула 200-тисячне козацьке військо в стан паралізуючої невизначеності. Навколо них стояли батареї, і вони падали сотнями. Зробивши кілька невдалих вилазок, козаки, ослаблені дводенними боями, були як ціле цілковито розпорошені: невеликі залишки їх, але останнім часом незліченних сил, закріпилися на сусідньому острові, де, уперто не здаючись, були винищені до останнього.