Польські козаки

Оскільки ця битва вирішила долю козаків і оскільки Хмельницький під час дводенної сутички, що передувала їй, переконався, що польське військо чисельніше, ніж зазвичай, він, здавалося, був схильний уникати шансів на загальну битву. Король, який проник у його задум, після цього наказав своїй армії стати в бойову лінію — маневр, який був здійснений під прикриттям густого туману. Правим крилом командував великий гетьман Потоцький, який мав під собою ясновельможного Собеського, щойно прибув із своєї недавньої подорожі до Франції, і який незабаром мав прикрасити польську корону додатковими красами своєї безсмертної слави. Ліве крило було довірено командуванню генерала Калиновського, підтримуваного князями Острогоцьким і Вісновецьким, двома визнаними хоробрими дворянами, які служили під його керівництвом, король керував центром і мав перед собою польську та німецьку піхоту, а також артилерію під керівництвом Пжиємського, ветерана шведського генерала. Друга лінія складалася з чудової кінноти, серед якої був сам король. Третя частина лінії формувала резерв під наказом принца Чарльза, брата короля, і французького полковника Дюплессі, чия майстерність і сміливість стали загальновідомими. У тилу цих головних корпусів було розміщено кілька полків легкої піхоти, тоді як усе було обгороджено лісом списів, вимпели з яких розповсюджувалися далі, ніж міг охопити око, і створювали видовище, водночас значне та фантастичне. Польське військо налічувало 100 тис. чоловік.