Польські козаки

З настанням ночі лють нападників не вщухала: під час спорудження валу з насипаними тілами вбитих польські генерали скликали військову раду, на якій було прийнято рішення, підтверджене клятвою, перемогти або загинути. Далі було вирішено вжити заходів, щоб відірвати хана від козацького союзу. Коли цієї жахливої ​​ночі розвиднявся день, битва відновилася з більшою рішучістю обох сторін. У той час як між воюючими зі смертоносною силою вирувала рукопашна боротьба, підтримувана всією злобою взаємної ненависті та ворожнечі, цілі ряди були відразу зметені страшними пострілами артилерії. Зрештою, однак, величезна чисельна перевага була змушена поступитися стійкій силі військової тактики та нестримній мужності відчаю. Поляки перемогли за всіма пунктами. Хмельницький отримавши несприятливі вісті з Литви, де князь Радзивілл скрізь перемагав козаків із страшенною енергією, і маючи підстави щогодини чекати прибуття того переможного полководця з 15 000 війська для підкріплення королівського війська; виявивши, крім того, що татарський хан відмовився від козацької справи і фактично уклав перемир'я з польським королем; Хмельницький, який таким чином перешкодив і зірвав свої плани, опинився перед необхідністю так само погодитися на призупинення воєнних дій і особисто вимагати від короля його помилування; подія, яка дала деякий перепочинок нещасній Польщі. Зборофський з’їзд (17 серпня 1649 р.) аж ніяк не був вигідний самому Хмельницькому. Там його розглядали як бунтівного підданого, примушували розпустити свою армію і забороняли на майбутнє приймати дезертирів або біженців; йому було дозволено утримувати не більше 40 000 реєстрових козаків — і це лише для оборони кордонів, відповідно до давніх умов, встановлених королем Баторієм. Але з іншого боку, амністували всіх козаків, яким надалі дозволялося обирати собі отаманів і винопити коньяк: вони також мали право полювання та рибальства на всьому півдні України; вони повинні були вільно сповідувати свою релігію; і їм навіть обіцяли прийняти до сенату і до сейму козака з титулом київського палатина, як і митрополита грецького віросповідання. Крім того, кожному реєстровому козаку призначався дукат грошима разом із достатньою кількістю сукна для одягу.