Польські козаки

Кілька днів обложені залишалися непорушними, але вода в озері продовжувала помітно зменшуватися; провіантові сховища почали виходити з ладу, загрожуючи абсолютним дефіцитом продовольства. Задушлива спека, велика кількість людей, які скупчилися разом у замкнутому просторі, і, особливо, відсутність повноцінної їжі, забирали хворих і поранених сотнями. Багато вояків загинуло, захищаючи пролом: усі гінці, яких Фірлей послав до короля, щоб повідомити йому про жахливе становище невеликого гарнізону Збаража, щохвилини чекаючи щомиті, але марно прибули підкріплення, були або взяті, або вбиті військами Хмельницького. На завершення всіх цих лих серед обложених спалахнула гнильна лихоманка, яка спричинила більше спустошення в польському таборі, ніж кулі ворога. Тим часом Фірлей продовжував підтримувати втрачену мужність своїх співвітчизників, майже не даючи собі часу на сон; присутній скрізь, забезпечуючи оперативність і приймаючи рішення для будь-якої надзвичайної ситуації, і постійно переконуючи уми своїх товаришів у біді, наскільки краще благородно померти в проломі, ніж померти в тривалих муках. З’ївши всіх коней, собак, котів, щурів, жаб, змій, рептилій і жалюгідні залишки такої їжі, як відчай або випадкові запаси, Фірлей, побачивши, що його гарнізон скорочено до останнього краю, наказав зібрати всі тіла молодих козаків, які нещодавно вбили, порізати їх і посолити порохом, а потім розподілити серед своїх. голодуючих військ. Деякі з них справді свідчили про нездоланну огиду до смаку цієї нової та огидної страви; але решта, спонукані владною люттю голоду, охоче наслідували приклад, поданий їм самим їхнім вождем. Ченці, ремісники та священики юрмилися, щоб померти в проломі. Час від часу козаки розмірковували про шанси штурму: щодня, ближче до вечора та на сході сонця, коли на вершині замку майорів польський прапор, під звуки військової музики співали урочистий гімн Пресвятій Богородиці, королеві та покровительці Польщі, щоб вона могла визволити решту свого хороброго народу з землі. їх нещаслива доля: і багато разів звуки цього благочестивого та войовничого гімну оживляли мужність вмираючих і вливали в зневірену душу бальзам підбадьорливої надії та спокій смирення.