Польські козаки

Оскільки козаки допомогли Сигізмунду І після його повернення з російської експедиції заволодіти Білогородом, вони тим самим піддалися його милості; а невдовзі після цього сейм у Пьотркуві (французьким — Петрикоф) надав їм (у 1518 р.), завдяки впливу цього князя, певну платню або субсидію за умови, що вони будуть захищати кордони; і тільки з цього періоду вони офіційно відомі по всій Польщі під назвою козаків. Другою постановою сейму 1529 р. як їх чисельність, так і платню було дещо збільшено. Але тут треба зауважити, що польська корона ніколи не визнавала жодних територіальних прав за козаками; запобіжний захід настільки ж розумний. Сигізмунд, однак, зі своєю звичною мудрістю вирішив звернути це іррегулярне ополчення на якусь користь і зробити його, поступово, вигідним для держави; з цієї причини він дозволив Остаію Дашкевичу (вимовляється Дашкевич), людину низького рівня, але великого розуму та хоробрості, організувати їх, якщо це можливо, у регулярну форму та дисципліну та навчити їх мистецтву війни; завдання, яке він виконав до певного моменту. Він перетворив їх у щось на зразок регулярного ополчення, за допомогою якого він міг відбити набіги татар і отримати певну перевагу над османами, волохами та росіянами. Король Сигізмунд не тільки облагородив успішного отамана, а й присвоїв йому старости Черкащини з Кшичефом і Цецерськом (вимовляється Черкаси, Кчітчеве, Цецерське) на берегах Дніпра і призначив його отаманом або старшиною всіх польських козаків, як винагороду за його вірність, хоробрість і хороша поведінка. Хоча Дашкевич не був першим отаманом козацтва, про яке йде мова, проте саме йому належить беззаперечна заслуга в тому, що він заклав перший камінь їхньої військової організації: його наступники пішли тим шляхом, який він для них спочатку намітив, і лише вдосконалили справу, яку розпочав його геній.