Передмова

Завжди зосереджений на спогляданні давньої слави Польщі, чия історія та політика мені знайомі, оскільки вони рідко переставали бути особливим об’єктом моїх досліджень і наполегливого вивчення, я завжди прагну привернути увагу замислених читачів до того, що захоплює мої власні думки; а саме, як можна принизити Росію, відновити Польщу як націю та збільшити благотворний вплив за кордоном і процвітання Великобританії вдома. Отже, все, що я коли-небудь писав польською, французькою чи англійською, мало історичний характер, антиросійське за настроями і, отже, виключно вигідне для Польщі та Англії. Провівши деякі свої хлопчачі роки в глухих краях польської України; і в пізніший період часто населяв і відвідував на півночі та на півдні найпохмуріші частини давньої Польщі; Завжди пристрасно захоплюючись стрільбою і іноді живучи днями, навіть узимку, просто неба, я природно набув (хоча я ніколи не був в Америці) щось схоже на звички північноамериканського мисливця, і мене можна вважати майже дитиною пустелі. Справді, хоч я роками жив у Варшаві та Парижі, часто бував навіть у Лондоні, однак, хоч часом я був небайдужим до ввічливого суспільства, я ніколи не міг повністю позбутися своїх ранніх спогадів і не забути ефекту, який справили на мій молодий і від природи повний ентузіазму розум ширяння орлів, іржання табунів диких коней, виття хижих вовків і гармонійне вітри Степу. Цьому можна віднести легкість, з якою я час від часу описував деякі з найлютіших пристрастей людського серця, і мою упередженість у підтримці у своїх публікаціях тем, більш пов’язаних з історією моєї власної країни, ніж з іншими країнами, і, отже, більш близьких до тієї галузі політики, якій я приділяв увагу. До вищезгаданого раннього спогаду можна також віднести те, що виливи мого пера несуть радше відбиток романтичної дикості, ніж надто вишуканої цивілізації. Але якщо я пожертвую елегантністю заради енергії у своїх творах, я думаю, буде визнано, що я маю на увазі благородну мету. Ні на мить не вводячись в оману майстерно прихованою метою панславізму, який з усіма своїми прекрасними словами, лукавими софізмами та дитячими аргументами має на меті лише розчленувати Туреччину та Австрію, стерти Польщу з карти націй, порушити рівновагу сил, стримати британську торгівлю та британський вплив на південному сході Європи, а також у Єгипті та Персії, і поставити під загрозу Британію. зв'язку з Індією назавжди на користь Росії. Повністю переконаний, що ніщо інше, як повна незалежність Польщі в ліберальному масштабі та жорстке збереження Османської імперії, не може врятувати Європу від північно-східного вторгнення та назавжди гарантувати благословення миру та прогресивного покращення в усьому світі. Я сміливо звернув увагу на те, що вважаю найслабшою, а отже, найбільш вразливою частиною Росії. >• Тим, хто, ніколи не виставляючи своїх голов перед російськими кулями, радив полякам сліпо коритися Росії, а також тим, хто, не маючи найменшого знання польської історії, минулої чи сучасної, раптом стали авторами політичних памфлетів і з різних мотивів (безсумнівно сприятливих для своїх приватних інтересів) тепер проповідують серед поляків ту саму доктрину, прошу відповісти, що в міру зростання небезпеки з якій Росії час від часу загрожували численні війни та політичні заворушення в Європі, вона завжди лестила Польщі та намагалася за допомогою хитрих і сезонних інсинуацій завоювати довіру поляків. Так робила Катерина 11. перед поділом Польщі; так робив імператор Павло I.; так само робив Олександр у 1807, 1812 і 1815 роках; так робив імператор Микола у 1829 році, і робить це зараз — і хоча я визнаю, що ненависть, яка існує між Росією та Польщею віками, має цілком політичний характер і може припинитися за відповідних обставин — я ні в якому разі не визнаю сліпе підпорядкування Єрусії як вигідне для поляків, особливо в нинішньому неспокійному стані Європи. Якщо ж Росія відмовиться від частини, принаймні, своїх польських провінцій; якщо вона поверне все конфісковане майно поляків, відкличе з-за кордону та Сибіру всіх польських політичних вигнанців, якщо вона виведе свої війська з Польщі, відновить конституційне королівство Польщі, проголосить або його імператорську високість великого герцога Мішеля, або його імператорську високість герцога Лейхтенбергського, або будь-яку іншу особу, яку вона вважатиме належним. як майбутній король Польщі, і дозволити сформувати чисто національну польську армію під командуванням Хлопицького, Скшинецького, Умінського, Дверницького, Берна чи Рожицького, як найнадійнішу запоруку дотримання своєї обіцянки, тоді можливий постійний мир між Росією та Польщею, і Польща, хоч і гноблена віками, і яка мала і має таку велику претензію на вдячність цивілізованої Європи, може вважати Росію за як свою сестру, покращити її мораль, йти в ногу з маршем конституцiйної свободи i втопити в забуттi її Тартаро-Кальмук пранфе?? але без виконання значної частини вищеназваної гарантії дружнє ставлення Росії до Польщі є надто великим глузуванням і не може ввести в оману жодну людину, яка має хоча б зерно здорового глузду.