І я Lacobus lohannis de Clodawa Клірик дієцезії Gnesnes, апостольська та імператорська влада, нотаріус перед преосвященним у Христі Отцем і Владикою, Владикою Андреа Рошою, з Божої ласки Архиєпископом Львівським, став цим писарем, тому що вищезгадане оголошення, призначення, ендаумент, erreccion, конфірмація, інкорпорація та реформація, крім всі інші і всі інші, повинні бути зроблені і діяти так, разом я був присутній при вищезазначених свідках, і я бачив і чув, що всі ці речі та інші приміщення були зроблені таким чином, тому я бачив і чув нинішні листи, або цей нинішній публічний інструмент рукою іншого, я був тоді зайнятий важкими переговорами, я тоді закінчив письмо нотаріуса, опублікував його, і звів його до цієї публічної форми зі знаком і ім'ям raeus звичайний і про такі речі, які прийнято робити, і я віддав це вірі та свідченням усіх і кожного із заперечень посилок.
Оригінал на пергаменті, добре зберігся в архіві Латинської капітули у Львові Лок. 19 том. 2. Печатка архієпископа висить на зеленій шовковій нитці, показуючи відбиток герба Рози з хрестом над гербом і сильно вицвілим написом по обідку.
') села Литвинув, Рудники Підгайського пов.
-) Може, Бересоіііца в Тарнопольському повіті або Березоєльца в Бучацькому повіті, К. кол. Стадніцький, який знає зміст вищезгаданого документа з рукопису Піравського Liber beneficioruDi, здогадується, що назва була Brzozdowice або Brzuchowice (Картина про Buczackich Przewodni, Nauk. i liter. 1873, I, 158).
^) Може, Острув у Тарнопольському пов.
*) Дунаїв сьогодні село в Перемишльському пов.
*) Під такою ранньою датою Станіслав з Ходча ще не фігурував як каштелян львівський. Найдавніша дата, відома на сьогодні, датується 1497 роком. Мабуть, це було дуже погано
- незадовго до дати документу став каштеляном, бо в 1493 р. був лише старостою галицьким. Див. Critical Review 1874 - 75 стор. 269.
CVII.
в Ласках 27 вересня 1495 року
Ян, син Станіслава з Кракова, державний нотаріус, пише заповіт Дороти, доньки померлого Марціна Майзеля, міщанина львівського, а Станіслав Тшебуховський, канонік і офіціал львівський, затверджує цей заповіт 28 березня 1496 року.