У дипломатичному кодексі Догіла, який, як ми знаємо, мав у своєму розпорядженні майже весь архів коронний і литовський, я знайшов між іншим -^) згадку про те, що архів Республіки Польщі в Ліракові мав містити більшу кількість документів, що походять від молдавських господарів і написані, як вважав Догіл, волоською мовою -*). Хоча відтоді минуло 120 років, у структурі Краківського архіву відбулися зміни, які, як ми знаємо, не обов’язково сприяли збереженню того, чим видавець кодексу так багато користувався ^^). Те, що збиралося століттями, розлетілося в останні часи
■") Перше видання Хроніки Мацея Стрийковського (Hażdea, Istoria critica, стор. 91, а в багатьох інших місцях його фальшиво називають Марціном) вийшло в Кролевці в 1582 році; третє вийшло у Варшаві у видавництві Gliicksberg в 1846 році.
'") У Хроніці Стрийковського, за кенігсберзьким виданням на стор. 418. (Пор. Istoria critica [Критична історія] там само) натрапляємо, крім того, ще на такі вельми повчальні слова: Свідчать потім літописці литовські й руські, що Юрія Коріятовича (Пор. про цей самий факт Latopisiec Litwy [Літописець Литви], вид. Даниловича, Wilno, 1827, стор. 50) волохи на господарство або воєводство волоське і молдавське (а отже, знову ще один доказ, що Молдавія звалася також волоським господарством) задля його лицарської доблесті взяли, і в Сучаві на престол за своїм звичаєм піднесли. Однак, оскільки в них є вроджена мінливість до частої зміни панів, Юрія Коріятовича отруїли в Сучаві. [І] похований [він] у Васлуї, монастирі мурованому, за Бирладом, де я сам був 1575 року, за півдня їзди.
•') Дипломатичний кодекс Королівства Польського та ін., Вільна, 1758, t. 1, стор. 597., н. a.
«) Почесні грамоти палатинів Молдови — są odze słowa Mateusza Dogiela — були написані ялацькою мовою, про яку я не знайшов жодного з краківських записів, коли я робив копії оригінальних актів республіки: тому сюди додається їх короткий виклад лише з реєстру, який існує в тому самому реєстрі.
^5) Зазначу, однак, що свідчення Догієла щодо мови цих документів видається не зовсім правдивим. Хоча в Молдові іноді трапляються документи, написані вотошською мовою, але це здебільшого приватні документи, ніколи не публічні документи, видані господарською канцелярією, які, як відомо, писалися російською мовою до середини XVI століття. Зовсім інша річ, коли ми маємо справу з документами Мултану. В останньому є цілі слова та фрази, які (як, наприклад, у документі №.) були набагато меншими на півдні, ніж на півночі.
в зарубіжних і приватних архівах, або була втрачена. Але, незважаючи на це, може легко статися, що багато інших речей також будуть знову відкриті з часом. наразі нібито зниклих документів, і це стає тим більш певним, чим уважніше за ними слідкуєш.