") Для позначення регіону південної Валахії воно вживалося, починаючи з XIV століття (а може, й раніше) у грецьких документах, колись OvYyQo-^Xa/Ja, а в слов'янських документах Oyrpo-B.iaxia, Wggro-wa- Jachia. Але саме в цьому додаванні слова "Угорщина-" і полягає вся суть справи. Цим мултанські князі висловлювали, з одного боку, їхні права на маєтки, які вони мали в Угорщині, а з іншого, їхню відмінність від молдавських господарів, які також були волоськими князями. І ніде, або принаймні ніде в відомих мені документах, я не знайшов місця, де мултанські князі прямо називали б себе волоськими господарями, а свою країну Валахією чи Валаохією.
'°) І відносно всі інші землі, заселені влахами, або, як їх сьогодні називають, землі, заселені румунами.
'*) Починаючи вже від Нестора; пор. його Лѣтопись по Лаврентіевскому списку, изд. Археогр. Коммиссіи, Ст. Петерб. [Літопис за Лаврентіївським списком, вид. Археогр. Комісії, С.-Петерб.], 1872, стор. 4, 5 і т. д.
«) А те, що румуни й південні слов’яни й досі називаються влахами, це чітко засвідчує Vok Karadzich, Lexicon serbico-germ.-latinum, Yindobonae, 1852, сторінка 68.
") На додаток до місць, зазначених вище, Марцін Кромер також згадує влахів на сторінці 360, кажучи: Влахія (і, отже, незалежно від країни) є воюючим народом тощо.
") Yolumina legum II. 664, III. 50: Волоські села повинні платити по 20 грошей.
') На користь цього свідчить, між іншим, ставропігіальна церква у Львові, яка, збудована силами молдавських господарів, досі в устах народу зветься церквою «Влашською».
Стрийковський, коли в своїй «Хроніці» (в «Збірнику польських істориків», стор. 295) —') розповідає, що в XIII столітті через внутрішні розбрати князівство Литовське дуже постраждало від волоського господарства. І сам Нарушевич також опосередковано це підтверджує, коли каже в І ст. що Волощина (а отже, звісно, обидві половини країни, населені волохами) поділена на дві частини і т. д., а ще більше, коли він додає, що «поляки також називають ближню до своїх кордонів частину (а отже, безсумнівно, Молдову) волохами».
Тому я твердо дотримуюся думки, що, незважаючи на плутанину, яку тут і там можна зустріти серед новітніх польських авторів, ми повинні зберегти відмінність, засновану на авторитеті джерел, і, згідно з самими румунами, позначати північну частину їхньої країни як Молдову протягом тривалого часу.
Користуючись нагодою, хотів би також звернути увагу читачів на таке, на мою думку, досить важливе.