«») Вони опубліковані в Писаннях Юзета графа Дуніна Борковського, Львів, 1856, на сторінках 239 - 268. *
") Там же, на стор. 269-273.
■ ") Historia Chodkiewicza, Warszawa, 1781, II, сторінка 278: Волощина поділена на дві частини, котрі обидві дотикаються до Трансільванської землі на півдні, до Дунаю на заході, а до Трансільванської землі на заході. Північна частина її, що тягнеться до Дністра і до кордонів Польщі, названа на честь Мультанської землі або Молдавія; іншу частину за горами, на схід, тягнучись до стародавнього прізвища, називають Валахією, хоча поляки також називають ближчу до своїх кордонів Валахією.
«) Географія. Вільнюс, 1794, сторінка 267: Волоська земля межує з Молдовою, Трансільванією і дотикається до Дунаю.
південна '*) але завжди і скрізь обидві '*) половини країни заселені влахами; що з давніх часів ці слова мали не стільки політичне, скільки національно-етнографічне значення; що вони одним словом виражали те, що ми зараз говоримо словами: Румунія, Романії, румунський. А що так було і є насправді, свідчить насамперед руський народ на Буковині, який (а відомо, що руський народ надто консервативний в своїх уявленнях) називає своїх сусідів, чи то молдован, чи бессарабів, чи мультанів, одним словом, усіх, хто говорить румунською мовою, як колись, так і сьогодні як влахи), свою віру влахською вірою, свої мови молдавською або також волоською. Те саме підтверджує і італієць Бонфініо, який, як ми чули вище, крім Мультанської Валахії (Yalachia Montana), явно знає іншу Валахію, яку зазвичай називають Молдавією: Altera vero Yalachia, quae Moldavia dicitur і т. д. Це також підтримує Марція Кромер *®); Марчін (або Йоахім) Бєльський та інші вищезгадані автори також говорять, даючи зрозуміти, що не лише Мультань, але й Молдову називали Волощиною у широкій публіці. Таке розуміння підтримує Гвагнін (або Мацей Стрийковський, який, як відомо, був автором Опису Сарматії), коли 1 ст. паг. 641 стверджує, що влахська нація (тобто всі молдавани, мултани тощо) була названа Валахією на честь прибульців з Італії; вчений Петриці також говорить далі, коли в політиці Аристотеля, Краків 1G05, с. 201, згадує між іншим, що «у Львові, коли приходять греки чи влахи (а відомо, що до Львова приходили переважно тільки молдавани), то мають над собою певного перекладача і помічника»; вони тоді кажуть: Yolumina legum *®j, коли вирішують про села на основі волоського права; говорить -") і нарешті Мацей