Частина 3

цим писанням остаточно і розмежувально проголошуємо: Що до Перемишльської церкви і до того ж пана Матія, єпископа Перемишльського, та його наступників, як ми дізналися зі свідчень гідних довіри осіб,.. міста,.. замки,.. села, будь-які маєтності, якими б назвами вони не називалися, у духовному управлінні від нижчеописаних меж, а саме, по-перше, там, де сходяться межі Любачівські та Городоцькі, аж до річки, що в народі зветься Рак ^), або мосту, розташованого на тій самій річці, і від того ж мосту або річки, званої Рак, просуваючись і прямо переходячи (sic) до річки або болота, що в народі зветься Блозев, і від тієї ж річки Блозев аж до того місця, де згаданий Блозев впадає в річку, що в народі зветься Дністер, і так просуваючись за течією тієї ж річки Дністер аж до того місця, де бере початок і витікає річка, що в народі зветься Стрий, і аж до того місця, де та ж річка Стрий впадає в річку Дністер, включаючи замки Тустань, Самбір *), а також Стрийський і Дрогобицький повіти з усіма їхніми прилеглими землями, розташованими з того боку згаданих річок, з повним правом і духовним володінням, які той самий пан.. архієпископ свого часу де-факто утримував, з усіма правами, приналежностями, плодами, доходами, якими б назвами вони не називалися, до тієї ж Перемишльської церкви і до згаданого пана Матія, єпископа Перемишльського, та його наступників у вічні часи належали і повинні належати '") і того ж пана Матія єпископа та його церкву у володіння, управління, керівництво та опіку над тими ж замками, повітами, містами, селами та прилеглими до них землями тією ж апостольською владою духовно слід допустити, поставити, ввести і настановити, наскільки це в наших силах, ми допускаємо, ставимо, вводимо і настановляємо цим писанням, а згаданому панові Якову, архієпископу, та його Галицькій церкві і його наступникам вічне мовчання щодо цього слід накласти, і ми накладаємо цим документом, судові витрати, понесені між ними з обох сторін, заради блага миру і злагоди взаємно скасовуючи. Яким остаточним вироком про розмежування згадані пани Матій, єпископ Перемишльський, і Яків, архієпископ Галицький, будучи цілком задоволеними, попросили нас постановити, щоб він був зведений у форму публічного документа і на вічну пам'ять для нащадків скріплений прикладанням нашої печатки, що ми, спонукувані їхніми наполегливими проханнями, постановили зробити і через нижчепідписаних публічних нотаріусів наказали укласти (sic) і опублікувати. Вчинено і дано в малому Львівському замку року Божого тисяча триста дев'яносто восьмого, індикта шостого, двадцяти четвертого дня місяця вересня, у годину вечірні або близько того, у дев'ятий рік понтифікату святішого у Христі отця і пана нашого, пана Боніфація Дев'ятого, з вищого провидіння Папи, у присутності там-таки шановних і шляхетних мужів, панів Яна з Тарнова, декана, Миколи з Лапанова, каноніка краківських, Яна