Однак обмеження прав осіб, наділених корінням або дворянством, перших до 10 років, других до 20 років, нездатних обіймати старости та посади, не було спрямоване на благо уряду, а радше було симптомом боротьби з королем, який міг залучити цих послушників до свого табору пожертвою чи посадою. І тому благо rzpta, безумовно, було на радарі, коли в 1660 році було вимагано, щоб іноземці, яких допустили до корінного населення, не купували товари rzpta sine consensu generali. Загальним добром керувалася й місцева рада, коли в 1666 р. вимагала, щоб нова шляхта не займалася торгівлею у Львові всупереч шляхетським привілеям і на шкоду місту, не сплачуючи мита і не несучи міських тягарів5). Неможливо також заперечити справедливість повторюваної в той час вимоги про те, що Скарлабеллі, відповідно до конституції 1626 р., повинні сплачувати майбутні податки одночасно; але якщо було додано, що ті, хто in primo gradu dignitates et praerogativas становлять дворянство, повинні отримувати податки in decuplo6), то слід зазначити, що така вимога була образою поняття обов’язку сплачувати податки, яке було рівним для всіх, але також вперше удостоєне певної прерогативи, яка служила виключно дворянству. Проте, якщо тут також можна зробити висновок, що метою було збільшення доходів уряду від новонаділеного певним старостою, то з іншого боку ми можемо досить чітко побачити, що королівська влада була паралізована і в цій галузі. Зокрема, існувало рішуче заперечення проти надання прерогатив дворянства тим, хто нещодавно став нобілітованим або недавно прийнятим до незаможного населення. Так, у 1666 р. було вимагано, щоб Дебуа, який, будучи екстранейсом, нещодавно отримав індігенат, відмовився від наданого королем сяноцького каштеляна 7). Через два роки збори докоряють звичаю новопоставлених осіб просити посади і вирішують, що Гадзевич, призначений мисливець, має втратити посаду, а Єжи Гроховський залишиться мисливцем. Правда, сеймик прикривається конституцією, яка позбавляє нову шляхту від посад і прерогатив аж до третього покоління8), але коли взяти до уваги боротьбу шляхти проти короля, то мусимо також бачити, що лезо постанов було спрямоване проти королівської влади і на користь сеймику. Проте слушно виділяти серед нового дворянства тих, хто здобув дворянство по крові, від тих, хто здобув його іншим шляхом. Особливо засуджувався і вимагався спосіб отримання дворянства шляхом купівлі
») № 184 ст. 50. «) Там само. № 151 ст. 24, 27. », Ib. № 76 ст. 41. 4) № 166 ст. 13. ») Ibidem No 22* ML 189. «) No 213 ст. 22. ') № 224 ст. 50. •) Ib. № 243 ст. 42.