Сеймик зростає в вимогах, навіть не звертаючи уваги на те, що сам перекладає на свої плечі належні до сейму справи, які, як ми вже знаємо, роками, вогнем і мечем на сторінках нашої кривавої історії, були необхідністю. Тільки раз, в 1653 р., шляхта на хвилю прокинулася і шляхта дає вказівку своїм депутатам вимагати4), щоб оборона не була взята на сеймики з inverso ordine сеймиків, бо досі податки брали на сеймики, тепер сеймик все більше бере оборону на свої плечі. Звичайно, така передача двох найважливіших засобів влади від сейму до сеймику виявляється в більш жорстких стосунках між сеймиком і самим сеймом. Цей висновок випливає як із сеймикових інструкцій депутатам, надісланих до сейму, так і з лауд. Так, у 1655 р. вимагали докладних звітів про сеймові податкові рахунки, аргументуючи їх неточностями 5) - хоча ці рахунки були перевірені та підготовлені самими депутатами сейму. Тривали протести проти сеймової конституції, оскільки вона була прийнята проти волі воєвод і депутатів»5). У 1658 році Wisze sejmik визначає, що оскільки багато конституцій було прийнято на сеймі ultra mentem et notitiam депутатів, то все, що суперечить закону, може бути скасовано на наступному сеймі 7). Більше того, сеймик посягає на привілеї сеймикові і постановляє через своїх депутатів, обраних на сейм7 16598 р.), щоб постанови та законопроекти про питні та акцизні збори судилися не на сеймику, а на сеймику. Навіть розподіл податків, регламентований раніше сеймиками, намагалися поставити в залежність від сеймика, постановивши 27 липня 1660 р. у Вішні, щоб стольники ні на кого не витрачали гроші без згоди сеймика9). Очевидно, міркування полягало в тому, що хоча сейм приймає і визначає призначення податків, управління землею або воєводством
») Lauda T. J. Nr. 226. ') Ib. Nr. 371 ст. 7. ») Lauda T. 11. Nr. 47. «) Ib. № 69. ł) Ib. Nr. 76 ст. 22. •) Ib. Nr. 77 ст. 5 об. протести на с. 174. ') Ib. Nr. 146 ст. 12. •) No 161 ст. 46. 9) Ib. Nr. 159 арл. 17.
XXII
залишившись, уповноважує адміністраторів конкурувати з рішеннями сейму також щодо розподілу зібраних податків. Тому, як ми ясно бачимо, збори збільшують свою владу за рахунок сейму, вступають у постійну конкуренцію і, нарешті, хочуть цілком використати набуту за рахунок сейму владу і витрачати гроші згідно з власним поглядом на речі, а не згідно з інструкціями та розпорядженнями центральних органів.