xxvn ті, хто, купивши дворянство і випросивши у Боба посади, все ж насмілився благати про благо rzptej, per primlegiu et tztru scitum reipublicae, ut reponant prwilegia J). Тому я зрозумів прохання зборів у 1672 р. 2) щоб нове дворянство, яке прийшло non merilorio sangmne до прегативу дворянства, давало солдата для поточної війни в залежності від кількості добра... Проте рекомендувалося допомагати стати дворянством тим, хто заслуговує на це по крові. Тому в 1685 р. сейм постановив, щоб новонобілітований надавав 3 коней на 3 роти, а ті, хто здобув їх своєю кров'ю, не мали за це відповідати.
Намагання сеймика взяти шляхетство в свої руки перемагають на сеймі, як це видно з сеймових постанов третього періоду, але ще дуже близького до періоду, охопленого цим томом. Власне, сейм 1676 р. постановив, що відтоді ніхто не буде прийнятий до шляхти чи туземців, якщо ті, хто претендує на це, не сказали про це на передсеймових зборах і не мали за собою авторитету земельних депутатів. Постановлено також, що тих із нової шляхти, котрі, незважаючи на наказ короля й гетьмана, занесуть у volumen legum, залишити в mspenso, а тих, хто рекомендований королем і гетьманом, відсилати королем до реєстру до сеймиків.
А на прикладі шляхетництва ми бачимо посилення влади сеймику, його значення та перемогу в боротьбі з королем і центральною владою. Отже, еволюція не відбувалася без боротьби; Збори хоч ніде не є революційними, але все-таки борються за свої привілеї та розвиток економіки з центральною владою і навіть з королем.
Однак еволюція зростання ради була неправильною. Часті розходи сеймиків були симптомом хвороби сеймиків, як розриви сеймиків були симптомом слабкості Ради. Ми наведемо лише найяскравіші приклади цього розриву збірок. І так у 1661 р. воєводство не мало депутатів на сейміку на зірваний сеймик3). А наступного року передсеймове зібрання у Вішні було зірване лише тому, що король не прислав на зібрання спеціального представника4). У виняткових випадках король призначав другий сеймик, а коли у вересні того ж року сеймик був розпущений, то дозволив скликати другий сеймик наприкінці місяця для видачі податкових петицій. купа податків.
Цей розрив сеймиків був епізодом боротьби між королем, який прагнув реформ у системі польського державного управління, та шляхтою, яка гальмувала ці прагнення. Шляхта також зауважила, що розрив відбувається ex industria practicabili, і що таким чином війна
') № 224 ст. 51. {' № 293 ст. 11. ') № 172 ст. 2. ł) № 183 ст. 1. *) № 191 ст. 1. •) No 205. ') No 807.
XXVIII