Було правило, що кожний сеймик збирався для розгляду справи, вказаної королем або сеймиком; ad hunc solum actum, як було висловлено, парламентська з метою обрання депутата і написання йому інструкцій, парламентська для обрання депутата трибуналу, реляційна для інформації про парламентські резолюції, які депутат подавав, звітуючи про діяльність на парламенті, і для вирішення податків, взятих у раду. Коли сеймик виходив за межі своєї діяльності, припускався протест проти постанов, напр. коли сеймик 1614 р. вимагав згоди Костянтина Корнякта і висилав комісарів для вирішення його суперечок з Адамом Стадницьким, старостою перемишльським, Корнякт протестував проти розпорядження сеймика, стверджуючи, що сеймик скликається тільки для обрання депутата, він перевищив свої повноваження і таким чином узурпував авторитет якогось абсолютизму 2). На виборчому сейміку через два роки у Вішні, який відбувся через небезпеку з боку татар, було ухвалено два побори, міркуючи, що може статися щось погане, поки не прийде на допомогу сейм, але сяноцькі поміщики, які не могли особисто брати участь у сеймі, негайно подали письмовий протест проти цієї постанови, що вона є знущанням над королем і шляхетськими вольностями і першим узурпацією прерогатив. розподіл податків, шляхетські вольності, оскільки постанова була прийнята без участі сяноцьких поміщиків. Постанова є недійсною з тієї причини, що сеймику належало лише обирати депутатів і готувати матеріал для сеймової роботи3). Вишенський відмовився, ймовірно, виходячи з того, що депутатський сейм має власну сферу діяльності
») № 993 ст. 30. ') об. Lauda T. I. No 99. ») Ibidem No 108
XVIII
точно позначені. Правда, король чітко заявив, що він виключно вимагає підвищення податків на цих парламентських зборах, і, більше того, він попередив, що згідно з положеннями конституції шляхта не повинна приймати жодних постанов від свого імені. Більше того, коли в 1618 році жителі Сянока, під загрозою навали, постановили на виставі шляхти, щоб кожен землевласник мав прибути з збором і щоб королівські та духовні маєтки також збирали домовлені збори, король ясно попередив, що постанова є недійсною, бо ніякого податку не витрачати на приватному зборі 1). Більше того, сама шляхта, керуючись власними інтересами, застерігала, щоб сеймики не виходили за межі покладеного на них обсягу, а обговорювали лише питання обрання депутатів, особливо на депутатських зборах 2); іноді вони доходили до крайнощів, вимагаючи дотримання закону щодо кількості годин і щоб розгляд завжди закінчувався до заходу сонця3).